ОКРЕМА ДУМКА
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа №990/165/23
адміністративне провадження №П/990/165/23
суддів Верховного Суду Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
у справі справа № 990/165/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
щодо рішення Верховного Суду від 01.11.2023, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 06.07.2023 №693/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.
Визнано протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя по не розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку та зобов'язано Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у відставку.
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі суд виходив з того, що Вища рада юстиції не мала повноважень на притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, а рішення про звільнення позивачки з посади судді Вища рада правосуддя ухвала після спливу строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На підставі статті 34 КАС України вважаємо за необхідне висловити щодо рішення Верховного Суду у цій справі окрему думку.
Предметом оскарження у цій справі було рішення ВРП про звільнення позивача з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.
Підставою для прийняття такого рішення стало рішення ВРЮ від 18.12.2015 №1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва за порушення присяги», прийняте за наслідками розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 09.06.2015 №46/02-15.
Питання наявності чи відсутності у ВРЮ повноважень на прийняття рішення за наслідками розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції не належить до предмету доказування у цій справі, оскільки стосуються рішення саме ВРЮ, яке було предметом самостійного судового контролю, за наслідками якого постановою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2017 (справа №800/421/16 (800/39/16)) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2015 №1196/0/15-15.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд зазначеної постанови Вищого адміністративного суду України.
Судові рішення у вказаній справі набрали законної сили і в межах позовних вимог у справі, яка розглядається, рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2015 №1196/0/15-15 не оскаржується і позивачем такі доводи в обґрунтування позовних вимог не покладено.
Крім того, Верховний Суд, як суд першої інстанції, уже розглядав справи зі схожими обставинами, предметом оскарження у яких були рішення ВРП про звільнення суддів на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, прийняті за наслідками розгляду відповідних подань внесених ще ВРЮ.
Так, у постановах від 09.08.2019 та від 12.03.2020 справі №9901/777/18 Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, що саме із прийняттям рішення ВРЮ обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 28.11.2019 №9901/187/19 та від 18.12.2019 №9901/103/19 дійшов висновків, що «…строк, протягом якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення, передбачено Законом України «Про судоустрій та статус суддів», такий строк відноситься до процедурних гарантій, стосується усієї процедури притягнення судді до відповідальності і в силу вимог закону підлягає обов?язковому застосуванню саме під час вирішення питання застосування дисциплінарного стягнення.
Крім того, незважаючи на те, що рішення ВРЮ за наслідками дисциплінарного провадження було прийняте ще 29.05.2012р. і таке рішення було предметом самостійного судового розгляду, однак рішення про звільнення позивача з посади судді ухвалене ВРП лише 14.03.2019р. і саме цим рішенням щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення…».
Водночас, зазначені рішення були скасовані Великою Палатою Верховного Суду, яка у постановах від 14.05.2020 №9901/187/19 та від 25.06.2020 №9901/103/19 зробила наступні висновки у питанні застосування строку у подібних правовідносинах:
«…29 травня 2012 року, тобто в межах визначеного законом строку, ВРЮ розглянула дисциплінарну справу щодо судді та прийняла рішення №748/0/15-12 про внесення до ВРУ подання про звільнення судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з посади за порушення присяги судді.
Як зазначено вище, законність цього рішення підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2012 року, яка набрала законної сили.
Таким чином, саме з прийняттям рішення від 29 травня 2012 року №748/0/15-12 ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.
Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю рішенням ВРЮ від 29 травня 2012 року №748/0/15-12 стягнення, а тому рішення відповідача від 14 березня 2019 року №757/0/15-19 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим.
При цьому відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Указаною статтею не встановлено строків для прийняття рішення ВРП та не передбачено застосування строків при розгляді подання відповідного органу про звільнення судді з посади…»
У постанові від 03.08.2023 у справі № 990/38/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права у зазначеній категорії справ.
Відповідно до частини п?ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи сформовані висновки Верховного Суду та приписи статті 242 КАС України, вважаємо, що позовні вимоги у цій справі не підлягали задоволенню.
Судді
Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб