УХВАЛА
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа №440/9461/22
адміністративне провадження №К/990/34574/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 440/9461/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису та рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 18 липня 2022 року за № 01 про усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20 липня 2022 року № 70 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, яким у ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" вилучено необґрунтовано одержану виручку в сумі 565745,33 грн та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки, що складає 565745,33 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 18 липня 2022 року за № 01 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20 липня 2022 року № 70 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, яким у ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" вилучено необґрунтовано одержану виручку в сумі 565745,33 грн та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки, що складає 565745,33 грн, у частині вилучення необґрунтовано одержаної виручки у сумі 314676,33 грн та штрафу у сумі 314676,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови у задоволених позовних вимог, ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що подає касаційну скаргу на підставі підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме - абзацу 8 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) в частині підстав здійснення органом державного нагляду (контролю) позапланової перевірки на підставі доручення Прем'єр-міністра України.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас, як слідує з оскаржуваних судових рішень, серед підстав позову у цій справі позивачем не заявлялися такі доводи позивача як незгода щодо підстав здійснення відповідачем позапланової перевірки на підставі доручення Прем'єр-міністра України.
Отже, підстави позову у цій справі не містять доводів позивача про порушення відповідачем абзацу 8 частини першої статті 6 Закону № 877-V в частині незгоди з призначенням позапланової перевірки органом державного нагляду (контролю) на підставі доручення Прем'єр-міністра України, а суди попередніх інстанцій, відповідно, таким доводам позивача оцінку не надавали.
Щодо аргументів касаційної скарги про наявність підстав касаційного оскарження за підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, необхідно зазначити, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Саме лише посилання на випадок, зазначений у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань у чому полягає її фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21, від 31 березня 2021 року у справі № 420/5913/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.
Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах № 420/1842/21, № 420/5913/19, № 826/17123/18 скаржник не наводить належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених ним справах є подібними.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремі витяги з постанов Верховного Суду.
У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що у справі №826/17123/18 предметом оскарження був протиправний, на думку позивача, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та податкові повідомлення-рішення, у якій Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
У справі № 420/5913/19 спірні правовідносини стосувалися протиправних дій екологічної інспекції щодо проведення позапланової перевірки та винесення припису про усунення порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Натомість у цій справі, судами попередніх інстанцій вирішувалося питання щодо правомірності складенню припису та прийняття рішення, яким застосовано адміністративно-господарські санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, згідно з яким вилучено у позивача необґрунтовано одержану виручку в сумі 565745,33 грн та штраф у сумі 565745,33 грн.
Отже, підстави, предмет позову та нормативне регулювання справ №826/17123/18 та № 420/5913/19 є відмінним від тієї, що маємо у цій справі.
Тому наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду є безпідставними.
Також є безпідставними посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21 з огляду на таке.
У постанові від 04 жовтня 2022 року у справі №420/1842/21 Верховний Суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способам, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб'єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.
Натомість у рамках цієї справи питання щодо допуску відповідача до проведення перевірки у межах цього провадження, предмет якого є винесення протиправного, на думку позивача, припису та рішення за наслідками проведеної позапланової перевірки, судами попередніх інстанцій не надавалися. Судами у цій справі визначено лише статус позивача, як малого підприємства за наслідками річної фінансової звітності ТОВ "Київ Інвест Груп" за 2021 рік.
Перевіркою відомостей з автоматизованої системи документообігу суду (комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду") Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з'ясовано, що у справі № 440/9735/22 предметом оскарження було рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області № 74 від 04 серпня 2022 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, яким до ТОВ "Київ Інвест Груп" застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн за не допуск до проведення перевірки.
Отже, питання щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу вирішувалося у справі №440/9735/22, у відкритті касаційного провадження у якій ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року ТОВ "Київ Інвест Груп" відмовлено.
Питання щодо підстав для проведення перевірки не охоплювалися предметом у цій справі, а було предметом оцінки в межах розгляду справи № 440/9735/22.
Таким чином, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник також вказує на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не містять достатніх обґрунтувань, скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, він хоче спростувати та при розгляді якої справи, проте позбавлений такої можливості.
Скаржник також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 440/9461/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису та рішення - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду