ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9746/23 пров. № А/857/17831/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, головуючий суддя - Сорока Ю.Ю., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
В травні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Адміністрації ДПС України, в якому просив визнати протиправною відмову в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугою років, згідно п. «а» ст.12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області документи для призначення пенсії за вислугою років, згідно п. «а» ст.12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у нього наявне право на призначення пенсії та протиправністю дій відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до відповідного пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Адміністрація ДПС України оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вислуга позивача в календарному обчисленні становить лише 21 рік 11 місяців 22 дні, що не дає права на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.03.2023 року №272-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини(чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, наказом від 28.03.2023 року №276-ос виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.03.2023 №276-ос, вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 28.03.2023 становить: календарна: 21 рік 11 місяців 22 дні; пільгова: 10 років 02 місяці 26 днів; загальна: 32 роки 02 місяці 18 днів.
Позивач звернувся до відповідача з проханням підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), однак відповідач листом від 03.05.2023 №11/З-4970-8716 відмовив у підготовці документів, необхідних для призначення пенсії, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю права на призначення пенсії.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення йому пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу у розмірі 32 роки 02 місяці 18 днів.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону № 2262-XII передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж”, “з” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу для призначення пенсії є Закон № 2262-XII.
Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, в даному випадку - Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393, яка прийнята на виконання положень статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та регулює порядок призначення пенсій за вислугу років особам, визначеним в Законі № 2262-ХІІ, а також обчислення розміру призначених пенсій види служби, що зараховуються до вислуги років в календарному обчисленні та на пільгових умовах.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і за наявності вислуги років на пільгових умовах.
При цьому, пунктом 21-4 Постанови № 393 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для призначення пенсії враховується виключно календарна вислуга років, а для визначення розміру пенсії вислуга років враховується і на пільгових умовах.
З огляду на наведені вище положення пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пункту 21-4 Постанови №393, пільгова вислуга позивача має вплив виключно на визначення розміру пенсії, а не на її призначення за нормами Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки, як встановлено апеляційним судом, позивач не має календарної вислуги років, достатньої йому для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (25 календарних років і більше), його вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити та направити до органів Пенсійного фонду України документи для призначення йому пенсії безпідставні.
Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, обґрунтовував свої вимоги посиланнями на попередню редакцію Постанови №393, яка була нечинною на момент звільнення позивача з військової служби, і тому не може бути застосована до спірних правовідносин.
З тих же підстав апеляційний суд вважає некоректним покликання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а, оскільки вона сформована на підставі іншого правового регулювання (редакції Постанови №393, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у своїй постанові від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №140/9746/23 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Ніколін