ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3537/23 пров. № А/857/17616/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року, головуючий суддя - Мандзій О.П., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
В червні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення ДПС України), в якому просила визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та червні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони та забезпечення Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення у червні 2017 року, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що під час проходження військової служби позивачу проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема у липні 2016 року у сумі 8141,00 грн., у червні 2017 року у сумі 8141,00 грн., допомога на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороду, нарахованої у ці місяці.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та 2017 році, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, враховуючи раніше виплачені суми.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при звільненні позивача з військової служби, належним чином та в повному обсязі здійснено виплату грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та червні 2017 року відповідно з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 29.07.2011 року №381-ос зараховано у списки особового складу лейтенанта ОСОБА_1 яка прибула з Національної академії Державної прикордонної служби України по закінченню щорічної основної відпустки за 2011 рік, з 27.07.2011 року.
Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023 року №232-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, за підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в запас підполковника ОСОБА_1 .
02.03.2023 року полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 року №284-ос.
Як слідує з архівних відомостей карток грошового забезпечення під час проходження військової служби позивачу проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема у липні 2016 року у сумі 8141,00 грн., у червні 2017 року у сумі 8141,00 грн., допомога на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороду нарахованої у ці місяці у сумі 3809,99 грн. та 3809,99 грн.
Не погодившись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, однак, протиправно не була включена відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат позивачу у 2016 році та 2017 році.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року за №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду.
Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання даної Постанови №889, наказом Міністерства внутрішніх справ №72 від 23.01.2015 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Інструкція №72).
Ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) (пункт 1).
Згідно пункту 3 Інструкції №72, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пунктами 9, 11, 12 Інструкції №72 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.
У вирішенні даного спору спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.
При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 року у справі №620/3346/19.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нарахована грошова допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України) залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №500/3537/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Ніколін