ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5151/23 пров. № А/857/14152/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В.,
Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 140/5151/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції - Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення від 08.10.2020 № 245 про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління по роботі з персоналом ГУ МНС України у Волинській області», виданої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/241/20 від 11.09.2020 відомостей про розмір щомісячної індексації та інших складових грошового забезпечення;
- зобов'язати включити в оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.04.2019 для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління по роботі з персоналом ГУ МНС України у Волинській області», виданої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/241/20 від 11.09.2020, відомості про розмір щомісячної індексації та інші конкретні складові грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 30.08.2017 №704, постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 із зазначенням відомостей: про розмір посадового окладу - 8 890,00 грн, окладу за спеціальним званням - 1 480,00 грн., надбавки за вислугу років (50%) - 5 185,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 889,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (50%) - 7 777,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%), передбаченої постановою КМ України №1294 від 07.11.2007 року - 7 777,50грн., індексації (розмір індексації має бути визначено відповідачем станом на 05.03.2019) та премія (40%).
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду № 140/241/20 від 11.09.2020, що набрало законної сили 13.10.2020, Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області була надана оновлена довідка №48-01-3305/48-16 від 08.10.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення розміру посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, але до такої довідки не було включено надбавку за виконання особливо важливих завдань (50%), передбаченої постановою КМ України №1294 від 07.11.2007 року - 7 777,50 грн. та індексації. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на належний соціальний захист, а тому просить суд задовольнити позов.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції розглянув спір поза межами позовних вимог, адже спір стосувався періоду з 05.03.2019 року, у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі №826/3858/18 та права позивача на врахування у довідку надбавки за виконання особливо важливих завдань, передбаченої Постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294, у зв'язку із скасуванням пунктів 1,2 Постанови 103. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що під час звільнення позивача із служби у 2010 році до його грошового атестату та згідно протоколу за пенсійною справою 0304001884 від 10.04.2010 року, окрім основних, додаткових видів грошового забезпечення була записана також надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%), передбачена постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294, на яку позивач набув майнове право, оскільки з неї під час проходження служби ним сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зазначена надбавка була врахована під час призначення первинної пенсії. Апелянт також вказує, що суд першої інстанції посилаючись на те, що довідка №245 від 08.10.2020 року оформлена відповідачем належним чином при цьому суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України та не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, є необґрунтованим, адже , у випадку явного порушення Закону суд зобов'язаний захистити право, яке належить особі за Законом. Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного суду та без урахування висновків Великої Палати Верховного суду у справі №520/2098/19. Просить апеляційну скаргу задовольнити повністю.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду № 140/241/20 від 11.09.2020, що набрало законної сили 13.10.2020, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області була надана оновлена довідка №245 від 08.10.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення розміру посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, але до такої довідки не було включено надбавку за виконання особливо важливих завдань (50%), передбаченої постановою КМ України №1294 від 07.11.2007 року - 7 777,50 грн. та індексації.
20.03.2023 позивач, не погоджуюсь з такими діями відповідача щодо не включення усіх грошових надбавок та індексації, звернувся з письмовою заявою до відповідача про оформлення нової довідки.
20.03.2023 листом ГУ ДСУНС у Волинській області повідомлено позивача, що на виконання рішення Волинського ОАС від 11.09.2020 у справі №140/241/20 в жовтні 2020 року ГУДСНС в області підготувало та направило до ГУПФУ у Волинські області оновлену довідку №48-01-3305/48-12 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, для проведення перерахунку пенсії, де була встановлена «надбавка за особливості проходження служби» в розмірі 50% відповідно до Постанови №704, яка є рівнозначною «надбавці за виконання особливо важливих завдань» у розмірі 50%, що була встановлена відповідно до Постанови №1294, яка діяла під час проходження служби. Згідно з п.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-ХН у довідку включаються усі види грошового забезпечення, що були встановлені (виплачувалися) особі на момент звільнення зі служби у розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються. Індексація грошового забезпечення не відноситься до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Відповідно внести зміни до довідки про розмір грошового забезпечення шляхом включення до неї індексації грошового забезпечення та надіслати оновлену довідку до ГУПФУ у Волинській області для проведення перерахунку пенсії, не вбачається можливим.
Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від № 140/241/20 від 11.09.2020, що набрало законної сили 13.10.2020, зобов'язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов''язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру його пенсії. На виконання зазначеного рішення суду Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області підготував та направив ГУПФУ у Волинській області та ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді «заступник начальника Головного управління по роботі з персоналом ГУ МНС України у Волин6ській області» № 245 від 08.10.2020, проте без зазначення надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%), передбаченої постановою КМ України №1294 від 07.11.2007 - 7 777,50 грн. та індексації. Суд першої інстанції зазначає, що підстави для контролю за розміром додаткових видів грошового забезпечення, які уповноважений орган має врахувати у довідці для перерахунку пенсії відсутні, включення у грошове забезпечення позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії є виключною компетенцією та правом ГУ ДСУНС у Волинській області. Вказує, що індексація грошового забезпечення не підлягає включенню до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, а після призначення пенсії здійснюється її індексація у порядку, визначеному статтею 64 Закону №2262-ХІІ. Суд першої інстанції звертає увагу на те, що він не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обовязок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 28 березня 2023 року з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення від 08.10.2020 № 245 про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління по роботі з персоналом ГУ МНС України у Волинській області», виданої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/241/20 від 11.09.2020 відомостей про розмір щомісячної індексації та інших складових грошового забезпечення та зобов'язання включити в оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.04.2019 для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління по роботі з персоналом ГУ МНС України у Волинській області», виданої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/241/20 від 11.09.2020, відомості про розмір щомісячної індексації та інші конкретні складові грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 30.08.2017 №704, постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 із зазначенням відомостей: про розмір посадового окладу - 8 890,00 грн, окладу за спеціальним званням - 1 480,00 грн., надбавки за вислугу років (50%) - 5 185,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 889,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (50%) - 7 777,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%), передбаченої постановою КМ України №1294 від 07.11.2007 року - 7 777,50грн., індексації (розмір індексації має бути визначено відповідачем станом на 05.03.2019) та премія (40%).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з наступними змінами та доповненнями усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року № 45 з наступними змінами та доповненнями затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45 видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов'язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 з наступними змінами та доповненнями розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на належний перерахунок пенсії, в тому числі і наявність сформованої довідки, яка була сформована на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі № 140/241/20, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку.
Проте, позивач звернувся до суду 28 березня 2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також апеляційний суд звертає увагу, що отримання листа відповідача від 20.03.2023 року у відповідь на заяву позивача, про що зазначив в своєму рішенні суд першої інстанції, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання оновленої довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19).
При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що не реалізація позивачем права на вчасне звернення до суду у цьому випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 квітня 2023 року при розгляді справи №380/14933/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини 2 статті 6, частин 1, 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
У контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, при визначенні початку строку звернення суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Додатково слід звернути увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
У рішенні від 28 березня 2006 року (справа «Мельник проти України») ЄСПЛ погодився із тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:
- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;
- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Так, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно із приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311,319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 140/5151/23 скасувати та адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 07 листопада 2023 року