ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/20017/22 пров. № А/857/11946/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) у справі № 460/20017/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Рівненській області про зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів з травня 2021 року до червень 2022 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку позивача інформацію про сплату єдиного соціального внеску за травень 2021 року по червень 2022 року включно та зарахувати у відомостях облікового страхового стажу за вказаний період.
Позов обгрунтовує тим, що з'ясувавши, що у картці персоніфікованого обліку (форма ОК-5) з травня 2021 року відсутні відомості про її трудовий, страховий стаж та про сплату єдиного соціального внеску, позивач звернулася до відповідача з вимогою про зарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи. Вважає відмову відповідача зарахувати відповідний період роботи до її страхового стажу протиправною, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладений на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку, внаслідок чого, несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем, не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права на пенсію в належному розмірі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що збір та ведення обліку єдиного внеску, контроль та перевірка правильності нарахування здійснюється податковими органами. Зазначає, що згідно протоколу обміну інформацією між ДПСУ та ПФУ по даних особового рахунку ДПСУ "ЄСВ по найманих працівниках" по Державному підприємству "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" станом на 01.04.2022 рахується заборгованість, а тому відсутні дані про сплату страхових внесків за найманих працівників ДП "Підприємство ДКВС України (№46)". Таким чином, вважає, що підстави для внесення до інтегрованої картки позивача інформації про сплату єдиного соціального внеску за вказаний період відсутні, а відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством. Також покликається на те, що жодних прав позивача не порушено, оскільки позивач не перебуває на обліку як пенсіонер і за призначенням пенсії не зверталась.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, ОСОБА_1 працює у Державному підприємстві “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)”.
Позивач звернулась до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)” із заявою щодо надання інформації про причини відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про її трудовий та страховий стаж, а також щодо сплати єдиного соціального внеску за період з травня 2021 року.
Листом від 24.03.2022 Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)” повідомило позивачу про те, що кожного місяця на підприємстві нараховується заробітна плата працівникам і відповідно єдиний соціальний внесок.
Позивач звернулася з заявою до органу Державної податкової служби та Пенсійного фонду України щодо надання роз'яснення з приводу причин відсутності у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про її трудовий та страховий стаж за період з травня 2021 року.
Листом від 25.04.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача, що станом на 01.04.2022 від органів Державної фіскальної служби надійшли відомості про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску за ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№46)”, у зв'язку з чим в Реєстрі відсутня позначка про сплату страхових внесків, а відтак і страховий стаж за даний період не зараховується.
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу з травня 2021 року по червень 2022 року включно Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)” була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, де зазначені суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з травня 2021 року по червень 2022 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з травня 2021 року по червень 2022 року порушує право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IVстрахувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частина 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Таким чином, виходячи з наведених норм, висновується, що до страхового стажу відноситься період, за який щомісяця страхувальником ( роботодавцем ) сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Так, згідно зі ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки ( ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV).
Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Частиною 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1, передбачено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 19.09.2013 № 16-1, від органів Державної фіскальної служби до Пенсійного фонду України передаються відомості зі звітів страхувальників та дані щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 04.07.2013 № 406-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 11 серпня 2013 року, функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передано Державній податковій службі України.
Згідно ст. 12 вищезазначеного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 12 Закону №406-УІІ).
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передано Державній податковій службі Законом України з 11 серпня 2013 року; збір та ведення обліку єдиного внеску, контроль та перевірка правильності його нарахування здійснюється податковими органами.
Від органів Державної податкової служби до Пенсійного фонду України передаються відомості зі звітів страхувальників та дані щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі яких органами Пенсійного фонду ведеться облік застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизована обробка інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Як вбачається з матеріалів справи і визнається позивачем, на виконання своїх функцій зі здійснення обліку застрахованих осіб, після надходження заяви позивача про відсутність у картці персоніфікованого обліку її страхового стажу на Державному підприємстві “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України», для приведення у відповідність даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснено запит Головному управлінню ДПС у Рівненській області для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості з єдиного внеску по ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" станом на 01.04.2022.
Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про наявність боргу зі сплати єдиного внеску за ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№46)”, у зв'язку з чим в Реєстрі відсутня позначка про сплату страхових внесків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач виконав свій обов'язок з ведення персоніфікованого обліку, передбачений ст. 21 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться органами Пенсійного фонду в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності, що передається органами Державної податкової служби щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Натомість, як зазначено вище, збір та ведення обліку єдиного внеску, контроль та перевірка правильності його нарахування здійснюється податковими органами.
Частиною 1 ст.24 Закону №1058-IV закріплений обов'язок органів Пенсійного фонду обчислювати страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та за період, за який щомісяця страхувальником ( роботодавцем ) сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За відсутності даних про сплату в спірному періоді страхувальником ( роботодавцем ) - ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№46)” страхових внесків та за підтвердження адміністратором єдиного внеску обставин заборгованості зі сплати страхових внесків на підприємстві, де працює позивач, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для зарахування стажу роботи (за період несплати єдиного внеску) до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги необгрунтованими а відтак, помилковими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 460/20017/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар