ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11406/21 пров. № А/857/11841/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя Карп'як О.О., м. Львів) у справі 380/11406/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування лютого 2016 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 11.02.2016 року по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4,5,6 пункту 6 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 року по 12.11.2019 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.02.2016 по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року в розмірі 61 796,79 грн. із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.11.2019 року в розмірі 83 904,17 грн. із урахуванням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем при обрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.02.2016 року по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року протиправно було застосовано лютий 2016 року як базовий місяць. Вважає, що повинен враховуватися як базовий місяць січень 2008 року, оскільки такий є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Також вказує, що з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року відповідач при обрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період не врахував вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не перевірив та не встановив, чи перевищує розмір підвищення її доходу у березні 2018 року суму індексації, що склалася у цьому ж місяці, що стало наслідком невиплати їй індексації грошового забезпечення за згаданий період у фіксованому розмірі, який становить 4076, 52 грн. кожного місяця.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року з урахуванням лютого 2016 року як місяця підвищення доходу. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.11.2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 12.11.2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Військова частина НОМЕР_1 оскаржили його в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 , вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи та обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору повинен був встановити належну до виплати позивачу «індексацію-різницю» грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2019, яка згідно фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів становить 4076,52 грн. на місяць. Покликається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі 400/3826/21.
Просить змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4076,52 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 12.11.2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078».
Військова частина НОМЕР_1 в обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що суми індексації обчислені згідно з вимогами Порядку № 1078 від 17.07.2003 року та враховуючи, що в березні 2018 року посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року. Вказує, що величина індексу споживчих цін у квітні - листопаді 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, а тому індексація грошового забезпечення за цей період не проводиться. Звертає увагу, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , тому законних підстав для виплати індексації у військовій частині НОМЕР_1 немає. Крім того, зазначає, що у Військової частини НОМЕР_1 не було фінансування на виплату індексації грошового забезпечення у період січень - жовтень 2018 року.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , з 11.02.2016 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 ) та у військовій частині НОМЕР_3 , що знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.09.2017 року позивач вибула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 13.02.2018 року № 37, позивач приступила до виконання службових обов'язків з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.02.2018 року.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.11.2019 року № 271 позивач вибула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зі змісту наявної у матеріалах справи довідки, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 від 21.05.2021 року, судом встановлено, що індексацію грошового забезпечення з 11.02.2016 року по 11.11.2019 року (включно) позивачу нараховано та виплачено у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019 року, квітні 2019 року, травні 2019 року, червні 2019 року (з 03.06.2019 року - лікарняний листок по вагітності і пологах), жовтні 2019 року, листопаді 2019 року (з 12.11.2019 року вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3 -х річного віку). “Базовим місяцем” для обрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період зазначено березень 2018 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 11.02.2016 року по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу; за період з 01 березня 2018 року по 12.11.2019 року нарахувати та виплатити позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних розмірах, то суд першої інстанції вказав, що у межах цього спору судом чітко окреслено періоди, в межах якого позивач має право на індексацію грошового забезпечення та чітко визначено місяць підвищення доходу, який підлягає застосуванню відповідачем при обрахунку індексації за цей період. Крім цього, наведено алгоритм визначення суми індексації-різниці, який відповідачу належить застосувати. Суд першої інстанції вказав, що у спірному випадку наявні у сукупності всі необхідні “елементи” індексації. Застосувавши їх, відповідач, як роботодавець, до повноважень якого й належить нарахування індексації, визначить конкретні суми індексації, право на які має позивач за спірний період та з урахуванням чітко визначеного судом місяця підвищення доходу для її обрахунку. Розміри цих сум індексації очевидно співпадатимуть з тими, що їх визначить суд, адже суд застосовуватиме ті ж “елементи” індексації, що й відповідач. Таким чином, як у випадку визначення сум індексації відповідачем, так і у випадку визначення їх судом ефективність захисту порушеного права позивача буде забезпечена однаковою мірою.
Апеляційний суд погоджується з таким судовим рішенням і зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.02.2016 по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено “Порядок проведення індексації грошових доходів населення”, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме, до 01 березня 2018 року.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів вважає, що відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 11.02.2016 по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 по 26.09.2017 року та з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця лютого 2016 року є протиправними.
Щодо доводів військової частини про відсутність фінансування на виплату індексації грошового забезпечення, а також про те, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , тому законних підстав для виплати індексації у військовій частині НОМЕР_1 немає, то колегія судді такі не приймає і зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Військова частина НОМЕР_3 знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
Щодо періоду індексації з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, нарахована позивачу за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року індексація нараховувалася та виплачувалася: у грудні 2018 року (71,08 грн.), січні 2019 року (71, 08 грн.), лютому 2019 року (71,08 грн.), березні 2019 року (134, 47 грн.), квітні 2019 року (134, 47 грн.), травні 2019 року (134, 47 грн.), червні 2019 року (з 03.06.2019 року лікарняний листок по вагітності і пологах), жовтні 2019 року (73, 35 грн.), листопаді 2019 року (75, 80 грн., з 12.11.2019 року вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3 -х річного віку). При цьому “базовим місяцем” для нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період визначено березень 2018 року.
У цьому контексті апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковою для підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Як було вказано вище, 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вказані висновки, щодо розуміння положень Порядку № 1078 та розрахунку суми індексації-різниці викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а.
Як вбачається з Розрахунку індексації грошового забезпечення позивача від 30 червня 2021 року, нарахована індексація за період з 11 лютого 2016 року по 26 вересня 2017 року та з 13 лютого 2018 року по 11 листопада 2019 року становить 145 700, 96 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить розрахунок індексації за вказаний період, з якого вбачається, що розмір підвищення грошового доходу позивача (386,63 грн) не перевищив розмір можливої індексації, яка припадає на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн., відтак апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року до 12 листопада 2019 року (дати вибуття у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - х річного віку) та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період, а відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 12.11.2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 прог те, що суд першої інстанції повинен був встановити належну до виплати позивачу «індексацію-різницю» у конкретному розмірі, то колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.
Також колегія суддів наголошує, що у межах цього спору суд першої інстанції чітко окреслив період, в межах якого позивач має право на індексацію грошового забезпечення та чітко визначив місяць підвищення доходу, який підлягає застосуванню відповідачем при обрахунку індексації за цей період. Крім цього, суд навів алгоритм визначення суми індексації-різниці, який відповідачу належить застосувати. Натомість розрахунок сум індексації грошового забезпечення проводитиметься уповноваженим на те органом ( роботодавцем позивача ), що відповідатиме положенням Закону № 1282 та Порядку № 1078 та узгоджуватиметься з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України (спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень не повинен суперечити закону).
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі 380/11406/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар