ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/19014/22 пров. № А/857/14043/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В. Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року, ухвалене суддею Мричко Н.І. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/19014/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління МВС України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України у формі письмової відповіді, оформленої листом від 28.11.2022 року № 36711/15-2022, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги;
2) зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
09 березня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту первинного встановлення втрати працездатності до встановлення інвалідності минуло більше двох років, що унеможливлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги у вищому розмірі при зміні групи інвалідності.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції, при розгляді його позовної заяви по суті, порушуючи норми як матеріального, так і процесуального права, не в повній мірі дослідив обставини справи та не взяв до уваги те, що системний аналіз правової норми, яка викладена у пункті 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, свідчить про те, що ця норма не позбавляє особу права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності, після первинного встановлення втрати працездатності.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 18.02.2005 року, на підставі наказу Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України № 36 о/с, позивач, звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за віком.
04.05.2005 року позивачу встановлено 30 % втрати працездатності.
15.05.2017 року при повторному огляді позивачу встановлено 50 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у справі № 1.380.2019.003591 позивачу виплачена одноразова грошова допомога в сумі 252600 грн.
26.06.2019 року при повторному огляді позивачу встановлена ІІ група інвалідності.
Позивач звернувся до ректора Львівського державного університету внутрішніх справ із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності та 70% втрати працездатності. Документи були скеровані до Головного управління МВС у Львівській області, яке, листом від 09.04.2021 року № 55, повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу до Львівського державного університету внутрішніх справ.
02.09.2021 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/10325/21, яке набрало законної сили 08.02.2022 року, яким, зокрема, зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, у зв'язку із встановленням IІ групи інвалідності.
За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України надіслав позивачу лист від 28.11.2022 року № 36711/15-2022, у якому повідомив про відмову у призначенні такої допомоги, у зв'язку з тим, що встановлення позивачу другої групи інвалідності (2019) відбулося понад два роки від дати встановлення 30% втрати професійної працездатності (2005 рік), що суперечить умовам пункту 4 Порядку № 850.
Не погодившись із цим рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-XII) і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
За приписами ст. 23 Закону № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Апеляційний суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими гарантіями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням під час повторного огляду, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищої групи інвалідності чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності.
Крім того, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений тільки Порядком № 850, пункт 4 якого передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності, або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, або ступеня втрати працездатності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, та визначає умови, за наявності яких, здійснюється виплата одноразової допомоги.
Таким чином, на думку апеляційного суду, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглось, виключно, право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, встановлений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, визначений пунктом 4 вказаного Порядку, а саме дворічний строк, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 щодо строку застосовуються не тільки при зміні групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і при зміни причини інвалідності.
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 120/3220/19-а дійшов до наступного висновку, щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:
- із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
- Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
- положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
- передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
- зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлена ІІ група інвалідності відбувся 26.06.2019 року, а первинно втрату 30% працездатності позивачу встановлено 04.05.2005 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Отже, відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні вищого відсотку втрати працездатності та ІІ групи інвалідності.
Зважаючи на такий висновок у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року в справі № 380/19014/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 06.11.2023 року