ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/10186/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
06 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Турфлора" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
20 вересня 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
31 жовтня 2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 15 грудня 2022 року між Приватним підприємством «Турфлора» та компанією «BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITH. Ve IHR. TIC. SAN. LTD. STI.» було укладено зовнішньоекономічний контракт (договір) № 9 (надалі за текстом - Контракт), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець отримувати та оплачувати Товари (зріз свіжих (живих) квітів, цитруси, фрукти, овочі, кімнатні рослини у горщиках та іншу сільгосппродукцію) згідно з умовами цього Контракту. Найменування, вартість та кількість Товару визначається згідно з Інвойсом на кожну партію Товару.
Надалі, згідно п.5.3 Контракту на умовах СРТ та Інвойсу №BRF2023000000032 від 24.03.2023 року Продавцем було поставлено Покупцю товар на суму 5732,50 доларів США.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларантом за посередництвом митного брокера ОСОБА_1 до Хмельницької митниці 24.01.2023 року подано електронну митну декларацію №23UA400040011363U0, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного договору (Контракту) №9 від 15.12.2022 року. За результатами перевірки митної декларації №23UA400040011363U0 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000255 від 29.03.2023 р.
Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В свою чергу декларантом було надано копію звіту по вартості Хмельницької Торгово-промислової палати (далі - ТПП) від 29.03.2023 № 22-05/298 та копію листа товаропостачальника BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITH. ve IHR. TIC. SAN. LTD.STI від 29.03.2023 № б/н, а також повідомлено митний орган про неможливість подання інших додаткових документів.
Хмельницька митниця, вважаючи, що декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, винесла рішення про коригування митної вартості від 29.03.2023 №UА400000/2023/000052/2.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
З наведених норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Поряд з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару, а саме:
1) митна декларація №23UА4000400011363UO від 29.03.2023, де було визначено вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного договору (контракту) №9 від 15.12.2022 року;
2) зовнішньо-економічний договір (контракт) №9 від 15.12.2022 року;
3) рахунок-фактура (інвойс) №BRF2023000000032 від 24.03.2023року, який є основним документом згідно з яким визначається вартість товару;
4) звіт про вартісні характеристики товару №22-05/298 від 29.03.2023 року та лист товаровідправника №б/н від 29.03.2023року;
5) автотранспортна накладна CR 026865 від 24.03.2023 року, де вказано того ж товаровідправника та отримувача товару, зазначено транспортний засіб, яким здійснюється перевезення товару (КSS973/K973SS), міститься перелік товару, що поставляється, його кількість, вага нетто/брутто, що відповідає інформації вказаній в Інвойсі, що подавався до митного оформлення;
6) декларація про походження товару №BRF2023000000032 від 24.03.2023 року - з зазначенням країни походження товару «Туреччина»;
7) книжка МДП (TIR carnet) XF.85403438 від 24.03.2023 року - в якій вказано транспортний засіб, яким здійснюється перевезення товару (КSS973/K973SS), міститься перелік товару, що поставляється, його кількість, що відповідає інформації вказаній в інвойсі, що подавався до митного оформлення;
8) прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.02.2023 року - подано до митного оформлення для ідентифікації товару та його ціни;
9) договір про надання послуг митного брокера № 4 від 05.01.2021 року - для підтвердження повноважень митного брокера щодо здійснення декларування товару;
10) копія митної декларації країни відправлення №23070100ЕХ00008581 від 24.03.2023 року до якої подано копію електронного рахунка-фактури (e-Fatura) - подано декларантом для додаткового підтвердження заявленого числового значення митної вартості товару.
11) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №9726546 - формується в електронному режимі при перетині кордону;
12) митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA400040011363U0 від 24.01.2023 року - з зазначенням фактичних даних товару та його митної вартості і умов поставки.
Даючи оцінку доводам апелянта з приводу того, що надані позивачем документи мають розбіжності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на переконання апелянта підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів було те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що інформація вказана в митній декларації країни відправлення №23070100ЕХ00008581 від 24.03.2023 року щодо продукції яка поставляється, а саме: найменування товару; кількість квітів (штуки); кількість коробок квітів; загальна вартість товару - 5732,50 дол. США; відправник/отримувач; умови поставки; тощо - відповідає інформації, що вказана в митній декларації №23UА400040011363U0 від 29.03.2023 року, поданої позивачем до митного оформлення, рахунку-фактурі (інвойсі) №BRF2023000000032 від 24.03.2023 року та електронному рахунку-фактурі (е-Faturа), що спростовує будь який сумнів відповідача щодо наявності розбіжностей чи не достовірності заявленого числового значення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про те, що ризики встановлені АСАУР є обов'язковими до виконання посадовою особою митниці, оскільки з тексту згенерованих формів контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» чітко вбачається, що такі форми контролю є підставою посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст.53 МКУ, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР. Верховний Суду постанові від 05.05.2022 №2040/6019/18 (№ К/9901/8839/19) вказав, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відносно твердження митного органу про відсутність інформації щодо окремих складових митної вартості товарів, а саме: документів, які підтверджують митну вартість товарів та її складові, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів до місця ввезення на територію України, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до пункту 5.3 Контракту (зовнішньоекономічного договору) від 15.12.2022 №9 та інших товаросупроводжуючих документів, що подаються до митного і оформлення товару, вказуються та застосовуються базисні умови поставки СРТ - Старокостянтинів, Україна.
Інкотермс СРТ («Carriage Paid То» ...named place of destination, перекладається «Фрахт/перевезення оплачені до» (... назва місця призначення)), означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Крім цього, Продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Відповідно до положень поставки Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказане місце призначення, здійснити навантаження товару на транспортний засіб, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
За умовами даного виду поставки обов'язок по сплаті фрахту щодо транспортування товару та інших витрат пов'язаних з перевезенням та навантаженням товару необхідних для доставки товару у вказане місце призначення покладається на Продавця і не є компетенцією Покупця. Тому оскаржуване рішення відповідача в контексті щодо відсутності інформації про транспортні (перевізні) документи протиправне та не відповідає вимогам чинного законодавства, так як останній під час прийняття оскаржуваного рішення мав всю необхідну інформацію щодо умов поставки (транспортування) товару.
Зазначення в договорі терміну СРТ не потребує його додаткового тлумачення чи конкретизації умов поставки чи навантаження товару в тексті договору, так як Міжнародні комерційні умови (Інкотермс) чітко регламентують обов'язки сторін договору щодо транспортування, навантаження товару відповідно до конкретного використаного в договорі терміну.
Окрім того, відповідно до п.5.4 Контракту «ціна СРТ означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого Товару, експортного митного оформлення цього Товару з оплатою експортних мит та інших зборів і вартості навантаження та доставки (фрахту) Товару до місця призначення вказаного в п. 5.3 цього Контракту» - що додатково підтверджує включення вартості навантаження та перевезення (доставки) товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за отриманий товар.
Варто зазначити, що відповідно до змісту п. 6 ч.2 ст. 53 МКУ транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів надаються якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а так як відповідно до вищезазначеного договору умови поставки СРТ, то позивачем для митного оформлення товару не надано транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження товару, так як всі витрати з перевезення (транспортування), необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення (СРТ - Старокостянтинів, Україна) несе Продавець, а Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з зовнішньо економічним договором (контрактом) та Інвойсом на партію товару, так як контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, і вартості доставки (фрахту) до місця призначення.
Враховуючи вищенаведене, вимоги відповідача про надання додаткових документів на підтвердження транспортних витрат є безпідставними, оскільки вони не є складовими митної вартості товару при імпорті товару.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №14 від 18.04.2023 року Покупцем було сплачено Продавцю вартість отриманих партій товару згідно Контракту (зовнішньо-економічного договору) №9 від 15.12.2022 року та Інвойсу №ВRF2023000000032 від 24.03.2023 року на суму 5732,50 дол. США. Тобто, позивачем підтверджено «дійсну вартість» отриманого товару.
Cуд також враховує, що відповідно до норм турецького законодавства Циркуляром Прем'єр-міністра №2012/6 про систему «Єдиного вікна» в митних службах та Циркуляром від 30.06.2017 року під номером 2017/7 щодо застосування електронного рахунка-фактури у системі «Єдине вікно», визначено порядок створення і використання електронного рахунку-фактури та заповнення графи 44 експортної МД. Відповідно до вищезазначеного Циркуляру від 30.06.2017 року під номером 2017/7 для експортних рахунків-фактур, які створюються та надсилаються до турецького міністерства в електронній формі, в електронному вигляді генерується 23-значний контрольний номер.
Сформований 23-значний контрольний номер повідомляється платнику податків, який виставляє експортний рахунок-фактуру через Портал Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки - тобто цей номер не зазначається в самому електронному рахунку, а повідомляється платнику податків, та на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки зобов'язана сторона зможе переглянути за допомогою опції запиту рахунка-фактури за «№ ЕЕТ» та «ідентифікаційним номером платника податків», отриманими в Управлінні доходів, 23-значний ідентифікатор, створений у системі «Єдиного вікна» та використаний у митній декларації. У той же час за допомогою «списку рахунків-фактур» створені платником рахунки- фактури можуть відображатися у вигляді списку із 23-х значним ідентифікаційним номером документа системи «Єдине вікно» (TPS).
Тобто, 23-значний ідентифікаційний номер документа, що відображається на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки, буде задекларований платником податків у полях «номер документа» та «дата документа», код документа 0886 у 44-й графі відповідної митної декларації платника у вигляді 17243160110886000000888/1, 17243160110886000000112/2 тощо. Тому, електронний рахунок-фактура (e-Fatura) не містить та не повинен містити будь-якої вказівки (посилання) на 23-значний ідентифікаційний номер, який вказується товаровідправником в експортній митній декларації в 44 графі.
Таким чином е-фактура була надана для Митного органу під час розмитнення товару разом з копією митної декларації країни відправлення №23070100ЕХ00008581 від 24.03.2023 року (Додаток №9 до позовної заяви), що підтверджується поданими Відповідачем додатками до відзиву на позовну заяву (додаток до відзиву №2, п.8).
Подані до митного оформлення документи, що отримані від товаровідправника (турецькі митні документи), заповненні правильно відповідно до вимог внутрішнього законодавства турецького контрагента та порядку оформлення митних декларацій, та не містять розбіжностей.
Водночас, відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні до матеріалів справи не надано пояснень та доказів, як саме вказана на думку відповідача розбіжність в номері рахунку- фактури впливає на визначення числового значення митної вартості товару в поданих до митного оформлення документах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження правомірності своїх дій надав до суду першої інстанції звіт по вартості Хмельницької Торгово-промислової палати №22-05/298 від 29.03.2023 року.
Даючи оцінку вказаному звіту, судова колегія зазначає, що відповідно до п.8, ч3. ст. 53 МКУ додатковими документами є «висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини», але Митним кодексом не конкретизовано перелік та вид документів які можуть надаватися декларантом на виконання цього пункту. Тому, відповідач протиправно відхилив звіт по вартості ТПП, оскільки в силу частини другої статті 11 Закону України "Про торгово- промислові палати України" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Таким чином, висловлений у відзиві на позовну заяву сумнів відповідача у «якості» та правомірності звіту ТПП є протиправним. В наданих додаткових документах зазначаються ціни, які не суперечать рівню відпускних цін постачальника та які підтверджують числове значення митної вартості товарів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Зважаючи на встановленні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Хмельницької митниці від 29.03.2023 року № UA400000/2023/000052/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000255 від 29.03.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.