ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 290/870/23
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
07 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради, провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Бакаєнка Артема Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради, провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Бакаєнка Артема Олеговича про скасування постанови інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Бакаєнка Артема Олеговича від 24.02.2023 серії РАП № 1074109316 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за порушення вимог підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (ПДР України).
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26.09.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач здійснив паркову транспортного засобу у зоні дії дорожнього знаку 5.39 "Зона паркування" та таблички 7.6.1. При цьому, транспортний засіб не створював перешкод для дорожнього руху або загрозі його безпеці, був припаркований біля в'їзду на подвір'я, що не є проїзною частиною. Також відсутні будь-які заміри, які б дозволяли стверджувати, що автомобіль позивача припарковано ближче 10 метрів від вказаного виїзду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що факт допущення позивачем порушення вимог пп. «и» п. 15.9 ПДР України належним чином доведений відповідачем.
06.11.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про здійснення апеляційного розгляду даної справи без участі представника відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що постановою інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Бакаєнка Артема Олеговича від 24.02.2023 серії РАП №1074109316 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП за порушення вимог пп. «и» п. 15.9 ПДР України.
Підставою для прийняття вказаної постанови слугувало те, що 02.02.2023 о 09:40 транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: вул. Чорновола, 4 м. Житомир, безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушено вимоги підпункту «и» пункту 15.9 ПДР України. Позивач є власником транспортного засобу Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Позивач не погодився із вказаною постановою, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення є законною, факт допущення позивачем вказаного порушення вимог пп. «и» п. 15.9 ПДР України належним чином доведений відповідачем.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» інспектори з паркування уповноважені здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (ПДР України), встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом "и" пункту 15.9. ПДР України передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них, а проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно із п.2 ч.3 ст.265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома).
Згідно із ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження порушення позивачем вимог підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху представником Муніципальної інспекції Житомирської міської ради надано шість фотознімків, здійснені під час фіксації правопорушення приладом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2 101481817 із GPS координатами: 50.249473, 28.672347, копію експертного висновку Адміністрації Держспецзв'язку щодо планшетного персонального комп'ютера від 24 грудня 2020 року, копію сертифікату відповідності ДП «Укрметртестстандарт» від 27 травня 2021 року та копію сертифікату перевіряння засобу вимірювальної техніки від 27 травня 2021 року.
Відповідно до даних з відкритих джерел щодо місця з GPS координатами: 50.249473, 28.672347, належний ОСОБА_1 транспортний засіб Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку ближче 10 метрів від місця виїзду за адресою: вул. Чорновола, 4, м. Житомир.
На спростування порушення підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху позивачем надано шість фотознімків із зображенням свого транспортного засобу (отримані з доказової бази фотоматеріалів Муніципальної інспекції Житомирської міської ради), три фотознімки із зображенням місцевості (один - в тому ж місці, що й на фотознімках інспектора з паркування в місці здійснення зупинки його автомобіля, отриманого із безкоштовного картографічного веб-сервіса від компанії Google, два - частини ділянки вулиці, на якій зафіксовано порушення), а також відеозапис місця на якому зафіксовано порушення.
Згідно наданих позивачем доказів встановлено та не спростовано відповідачем, що на початку ділянки проїзної частини, на якій зафіксовано порушення, встановлено дорожній знак 5.39 "Зона паркування" із табличкою 7.6.1., який визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
Відповідно до п.8.1., 8.2. Розділу 8 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Апеляційний суд зазначає, що автомобіль позивача було зупинено у зоні дії вказаного дорожнього знаку 5.39 "Зона паркування" із дотриманням вимог таблички 7.6.1. до такого знаку, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем у цьому випадку порушено вимоги підпункту «и» пункту 15.9 ПДР України.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова від 24.02.2023 серії РАП № 1074109316 є протиправною та підлягає скасуванню.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ч.ч. 1 та 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1342 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Бакаєнка А.О. від 24.02.2023 серії РАП № 1074109316.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Муніципальної інспекції Житомирської міської ради судовий збір у сумі 1342 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.