ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Бельченко Н.Л.
07 листопада 2023 р.Справа № 524/999/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
14.02.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Малишева В.І. (далі - інспектор поліції) від 07.02.2023 року серії ЕАС № 6513977 про накладання на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 04.02.2023 року близько 09 год. 05 хв. він рухався на власному автомобілі Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений поліцейськими, які повідомили йому, що він нібито порушив ПДР України, зокрема, рухався із перевищенням встановленої швидкості більше як на 20 км/год. 04.02.2023 року ним було заявлено клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою та відкласти розгляд справи на іншу дату та час, яке інспектором Малишевим В.І. задоволено та призначено розгляд справи о 19 год. 00 хв. за адресою місця знаходження роти № 3 БПП УПП в Полтавській області: м. Кременчук, проїзд Героїв Азовсталі, 3.
Також позивач наголосив, що розгляд справи мав формальний характер: у клопотанні як його захисника, так і його про ознайомлення з відеозаписом з бодікамери 476810, посилання на яку міститься у тексті постанови від 07.02.2023 року № ЕАС 05513977, відмовлено; не було реалізовано його право на надання пояснень; не було надано можливості оглянути прилад «TruCAM» за допомогою якого вимірювався швидкісний режим; заборонено здійснити копіювання відеозапису, який надавався йому для ознайомлення, як доказ який був використан інспектором для винесення постанови; не взято до уваги його твердження, що вимірювання швидкісного режиму за допомогою приладу «TruCAM» у ручному режимі, тобто тримання такого приладу у руках при проведенні фіксування швидкісного режиму є порушенням приписів чинного законодавства, такий прилад має бути закріплений на стаціонарному нерухомому об'єкті, оскільки автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, обирається за допомогою системних опцій і не допускає втручання людини у процес фіксації правопорушень, інакше результат виміру швидкості руху можна поставити під сумнів.
Крім того позивач вказав, що в оскаржуваній постанові місцем вчинення адміністративного правопорушення вказується адреса місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: м. Кременчук, проїзд Героїв Азовсталі, 3.
У відзиві на адміністративний позов відповідач Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, зазначає, що під час патрулювання 04.02.2023 року в м. Кременчук по вул. Академіка Герасимовича було виявлено транспортний засіб Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого рухався зі швидкістю 81 км/год, перевищуючи обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год, що є порушенням п. 12.4 ПДР України. Факт перевищення дозволеної швидкості руху встановлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, що є належним засобом вимірювальної техніки, який конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювання швидкості руху і такий спосіб його використання не впливає на точність показників. Відповідно до координат, які автоматично визначає прилад TruCAM за допомогою влаштованого GPS навігатора при здійсненні заміру швидкості автомобіля, транспортний засіб позивача рухався саме в межах населеного пункту - м. Кременчук. Відомості про технічні засоби зазначено у фабулі оскаржуваної постанови.
Також відповідач зазначив, що водій реалізував, визначені ст. 268 КУпАП права, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою скористатися правовою допомогою. Вказане клопотання було задоволено та призначено розгляд справи на 07.02.2023 року в приміщенні БПП в м. Кременчук, про що було повідомлено водія. 07.02.2023 року інспектором продовжено розгляд справи про адміністративне правопорушення в присутності позивача та його представника.
Крім того відповідач зазначив, що позивачем в позовній заяві підтверджується, що під час розгляду справи його та його захисника було ознайомлено з матеріалами (доказами) справи, а саме, фото/відеозаписом з приладу TruCAM ТС 000344 та надано можливість відзняти фотокопію, про що свідчить доданий позивачем до позовної заяви диск.
Також відповідачем зазначено, що у зв'язку зі збоєм роботи технічного пристрою, за допомогою якого було роздруковано постанову серії ЕАС № 6513977 від 07.02.2023 року у вигляді стрічки, зазначено відомості про адресу вчинення правопорушення «вул. Героїв Азовсталі» замість «вул. Академіка Герасимовича».
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05.05.2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Малишева В.І. від 07.02.2023 року, серії ЕАС № 6513977 у справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Надіслано справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на новий розгляд до БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти з повернення сплаченого судового збору у розмірі у розмірі 268,40 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача розглядалася інспектором поліції без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема без зазначення обставин та документів щодо того, що саме інспектор Малишев В.І. був уповноважений на здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення відповідної постанови, без здійснення інспектором поліції перевірки та встановлення обставин щодо дійсних часу та місця події, оголошення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та ознайомлення позивача з відповідною наявною документацією щодо використаного приладу для вимірювання швидкості, з відповідними відеозаписами та фотографічними знімками, які були зроблені вказаним приладом, без оголошення та належної перевірки приладу, який використовувався для складання та роздруківки постанови у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи, що саме відповідач підтвердив несправність такого приладу.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПП НП України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог позову.
Вимоги апеляційної скарги ДПП НП України обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені у відзиві на позов. Крім того, зазначає, що суд першої не залучив належного співвідповідача Департамент патрульної поліції, оскільки інспектор не є самостійним суб'єктом владних повноважень..
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 268 КАС України 1. У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, - ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року по відкриття апеляційного провадження у справі № 524/999/23 оприлюднена 02.11.2023 року.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Постановою поліцейського від 07.02.2023 року серії ЕАС № 6513977 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він 04.02.2023 року о 09 год. 05 хв., керуючи транспортним засобом Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчук по вул. Героїв Азовсталі, 3, рухався зі швидкістю 81 км/год, перевищуючи встановлену швидкість руху на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України (а.с. 4).
В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCAM ТС 000344, який зазначений в оскаржуваній постанові (а.с. 56).
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).
Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованого в Мінюсті України 10.11.2015 року № 1408/27853, - у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Матеріали справи посвідчують ту обставину, що інспектор поліції Малишевич В.І.
Частиною другою ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частина 3 ст. 283 КУпАП встановлює, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач, керуючи транспортним засобом у межах міста Кременчук, порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач зазначив доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача, це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000344.
З вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчук по вул. Академіка Герасимовича, 15 рухався зі швидкістю 81 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000344.
При цьому, колегія суддів вважає, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові місцем скоєння правопорушення - м. Кременчук, вул. Героїв Азовсталі, 3, по суті є опискою, так як наявні докази посвідчують факт порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України, за вказаних вище обставин, саме рухаючись на транспортному засобі Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Герасимовича, в районі будинку № 15 в м. Кременчуці.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17.
Щодо підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 000344 колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 000800 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак.
Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.
При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Відповідно до копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року, затверджений тип засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки за № У3197-12. (а.с. 46)
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/25809 від 20.07.2022, виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономрозвитку України, чинного до 20.07.2023, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCamLTI 20/20 № ТС 000344 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год. (а.с. 47)
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року № 412 позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Відповідно до експертного висновку №04/05/02-2522 від 07.09.2021, в лазерному вимірювачі LTI 20-20 TruCAM, в тому числі і № ТС 000344, правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 101116:2019, із довжиною ключа 128 біт. (а.с. 48)
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вимірювачі TruCAM, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015 роки, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20-20 TruCAM внесено до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на вимірювач видано сертифікат перевірки типу UA.TR.001 241-18, який діє до 26.12.2028 року (а.с. 51-52).
Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС 000344 пройшов періодичну повірку, свідоцтво якого чинне на дату винесення оскаржуваної постанови.
Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ДПП НП України, скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 травня 2023 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц