ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 р.Справа № 524/1493/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2023 р. (ухвалене суддею Семеновою Л.М.) по справі № 524/1493/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Волошинова Олега Валерійовича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області Волошинова О.В., в якому просила: визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області Волошинова О.В. про накладення адміністративного стягнення від 15.02.2023 р.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 08.08.2023 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 08.08.2023 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому - КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області за № 2243-П від 08.12.2022 р. фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 02.01.2020 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.02.2016 р. по 02.01.2020 р., за результатами якої складено акт № 7535/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 від 23.12.2022 р.
Вищевказаний акт перевірки направлено позивачці вручено позивачці 17.01.2023 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
На підставі вищевказаного акта перевірки 09.02.2023 р. головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Полтавській області Черновим С.Г. винесено протокол № 932 про адміністративне правопорушення, яким встановлено порушення позивачкою пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларації про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки перекручених даних.
Постановою заступник начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Волошиновим О.В. від 15.02.2023 р. про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 51 грн. за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою відповідача позивача звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено строк накладення адміністративного стягнення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно із ст. 164-1 КУпАП, неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення встановлені контролюючим органом у 2017-2019 роках. Річні декларації про майновий стан і доходи подаються до 01 травня наступного року за звітним, тобто, факт порушення позивачкою вимог податкового законодавства мав бути виявлений контролюючим органом протягом двох місяців з дня подачі декларації, тобто, не пізніше, ніж 02.07.2020 р., проте, оскаржувна постанова складена відповідачем лише 15.02.2023 р., тобто, з порушенням строків, встановлених статтею 38 КУпАП.
Таким чином, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови відповідача сплинули строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ч. 1 ст. 38 КУпАП, то відповідачем протиправно притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідача необґрунтована, у звзязку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2023 р. - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2023 р. по справі № 524/1493/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич