ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 р.Справа № 480/9246/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Гера м. Суми, повний текст складено 25.08.23 року по справі № 480/9246/23
за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про скасування реєстрації декларації,
ВСТАНОВИВ:
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за №СМ08311024762 від 03.08.2011 року, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області на об'єкт будівництва “Продовольчий магазин по АДРЕСА_1 (будівництво)”.
25.08.2023 року представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва “Продовольчий магазин по АДРЕСА_1 ”.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року заяву представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про забезпечення позову задоволено. Заборонено Приватному підприємцю ОСОБА_1 виконувати будь-які види будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:0110, на об'єкті будівництва “Продовольчий магазин по АДРЕСА_1 ” до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/9246/23.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року та відмовити у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони виконання ФОП ОСОБА_1 будівельних робіт на об'єкті будівництва “Продовольчий магазин по АДРЕСА_1 ” до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/9246/23. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що застосований спосіб забезпечення суттєво обмежує право відповідача на здійснення підприємницької діяльності та право на користування майном, що передано йому у користування на підставі чинного договору оренди. Вказує, що застосований захід забезпечення позову є таким, що тотожний задоволенню позову у цій справі. Стверджує, що законність оскаржуваної у справі №480/9246/23 декларації про початок виконання будівельних робіт вже оскаржувалась у Зарічному районному суді м.Суми (справа №591/4367/21). Зауважує, що аргументи позивачки у справі №591/4367/21 також зводились до того, що в декларацію про початок виконання будівельних робіт, реєстрацію якої вона просила скасувати, внесено недостовірну інформацію. Однак, суд дійшов висновку про не доведеність її позиції належними та допустимими доказами. Так, рішенням суду першої інстанції від 12.07.2022 року, залишеним в силі постановою Сумського апеляційного суду від 22.09.2022 року, відмовлено у задоволенні позову про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Зауважує, що судами підтверджена законність декларації про початок виконання будівельних робіт №СМ 08311024762 від 03.08.2011 року, реєстрацію якої повторно намагається скасувати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради у справі №480/9246/23, та навмисно створюючи перешкоди у здійсненні діяльності ФОП ОСОБА_1 та у реалізації ним свого законного права на забудову земельної ділянки.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності належних обґрунтувань доцільності забезпечення позову в спосіб заборони Приватному підприємцю ОСОБА_1 виконувати будь-які види будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:0110, на об'єкті будівництва “Продовольчий магазин по АДРЕСА_1 ” до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/9246/23.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами 1, 4, 5 та 6 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №640/6840/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 року у справі № 140/2474/20.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_2 від 16.06.2023 року щодо перевірки законності будівництва за адресою АДРЕСА_1 , Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради виявлено наведення у замовника даного будівництва недостовірних даних у зареєстрованій декларації №СМ08311024762, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме відсутність належно оформленої проектно-кошторисної документації та ведення даного будівництва з істотним порушенням вимог чинного містобудівного законодавства. Вказує, що будівельні роботи здійснюються відповідачем на підставі оскаржуваної декларації про початок виконання будівельних робіт №СМ08311024762, яка є чинною, а отже дає право відповідачу завершити будівництво, ввести його в експлуатацію та зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна з можливим відчуженням його іншим власникам до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Вважає, що вищевказані дії відповідача істотно ускладнюють для позивача ефективність захисту своїх порушених прав та інтересів у судовому спорі, оскільки навіть у разі повного задоволення позовних вимог, у випадку завершення ПП ОСОБА_1 будівельних робіт шляхом введення в експлуатацію даного об'єкта будівництва та реєстрацію права власності на нього (з можливим у подальшому відчуженням його іншим власникам) позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав та інтересів. Зауважує, що декларація про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який тягне за собою настання певних правових наслідків, у даному випадку вчинення відповідачем дій щодо реалізації наданого йому права на проведення будівельних робіт. Після завершення відповідачем виконання будівельних робіт та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, підстави для скасування (припинення) його права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі оскаржуваної декларації, будуть відсутні.
Отже, на думку позивача, з існуванням реальної загрози невиконання та ускладнення виконання рішення суду у разі завершення відповідачем будівельних робіт, введення об'єкта в експлуатацію та реєстрації права власності на нього, є необхідність вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти певні дії, а саме виконувати будівельні роботи на об'єкті будівництва “Продовольчий магазин по вул. Сумсько-Київських дивізій, 22А у м. Суми”.
Так, предметом розгляду в даній справі є правомірність зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області декларації про початок виконання будівельних робіт №СМ08311024762 від 03.08.2011 року на об'єкт будівництва “Продовольчий магазин по вул. Сумсько-Київських дивізій, 22А, м.Суми (будівництво)”.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду за такими позовами про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт не потребують виконання. Їх значення полягає лише у констатації факту правомірності оскаржуваної декларації і позбавлення її правових наслідків шляхом скасування.
Тому, у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.
Також , колегія суддів вважає помилковим висновок суду про обґрунтованість посилання представника позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до зведення продовольчого магазину на відповідній земельній ділянці до завершення розгляду справи, внаслідок чого можливе проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третіми особами (фізичними та юридичними особами), які в даних правовідносинах можуть виступати добросовісними набувачами, що також може призвести до того, що ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів стане неможливим, оскільки такі посилання позивача є припущеннями , сфокусовані на можливих діях відповідача у майбутньому, які можуть або не можуть відбутися, тому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених доводів та обставин цієї справи.
Крім того , колегія суддів звертає увагу на те , що проведенню державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передують певні події , а саме процедура введення об'єкт будівництва в експлуатацію та реєстрації дозвільної документації - декларації про готовність до експлуатації , яка здійснюється шляхом реєстрації саме відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивачем не обґрунтовано того, що продовження будівельних робіт на об'єкті будівництва призведе до неможливості виконання робіт по знесенню такого об'єкту станом на момент винесення рішення, у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, вимоги позивача направлені на позбавлення права відповідача на будівництво, що, в будь-якому випадку, незалежно від етапу будівництва, не призведе до збільшення витрат позивача чи будь-якої іншої особи, пов'язаних із виконанням рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас, в іншому випадку, заборона здійснення підготовчих та/або будівельних робіт відповідачем у разі відмови у задоволенні позовних вимог, може призвести до завдання збитків відповідачу, що не відповідає критерію збалансованості інтересів сторін. При цьому, заявлене забезпечення позову жодним чином не гарантує відповідачу відшкодування збитків, завданих зупиненням проведення будівельних робіт.
На переконання колегії суддів, позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність жодної з передбачених ч. 2 статті 150 КАС України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову та не надано доказів, з яких суд би міг пересвідчитись у існуванні таких підстав.
Також, позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну протиправність оскаржуваної реєстрації декларацій, або небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до моменту ухвалення рішення у справі, або що захист цих прав, свобод та інтересі стане неможливим без здійснення заходів забезпечення позову.
Така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних реєстрацій декларацій, що спричиняє очевидне порушення прав позивача, у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки за наслідками розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатності й взаємозв'язку усіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Здійснення такої оцінки у межах вирішення питання про забезпечення адміністративного позову буде суперечити інституту забезпечення позову.
Також, заявником не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, колегія суддів дійшла висновку про не обґрунтованість заяви позивача про забезпечення даного позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спірних відносинах.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі та в заяві про забезпечення позову обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, цитуванні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків ЄСПЛ, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За визначенням ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року через порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, підлягає скасуванню , у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 по справі № 480/9246/23 скасувати.
У задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про забезпечення позову відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 07.11.2023 року