ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 р.Справа № 440/6473/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 05.07.23 року по справі № 440/6473/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 по 31.12.1988 згідно довідки №П-1/1 від 27.05.2022, та виплатити різницю між отриманою та належною до виплати пенсією.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача не порушує прав позивача, оскільки її наслідком є щомісячне недоотримання позивачем коштів. Зазначає, що можливо у майбутньому відповідач дійсно проведе відкладену ним перевірку і лише тоді проведе перерахунок пенсії та доплатить позивачу всі кошти за цей період, проте права позивача наразі порушені тим, що він не отримує додаткові кошти. Вказує, що лист відповідача від 25.04.2023 №200-0305-8/52917 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, про що позивач не заявляв у позові та не просив скасовувати даний документ. Зауважує, що лист від 25.04.2023 року є лише документальним доказом факту існування бездіяльності відповідача, тому висновки суду в цій частині не мають ніякого відношення до предмету спору та доказування, і ніяким чином не свідчать про помилковість правової позиції позивача. Стверджує, що позивач просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії без проведення перевірки.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, з 19.04.2022 року призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На звернення позивача від 24.03.2023 року про врахування довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №5893-5824/П-02/8-1600/23 від 04.04.2023 року повідомило позивача про направлення вказаного звернення за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
У результаті розгляду звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 25.04.2023 №2000-0305-8/52917 повідомило позивача про те, що перевірка відповідності первинних документів змісту довідки про заробітну плату від 27.05.2022 №П-1/1 за період з січня 1984 року по грудень 1988 року, яка видана Виробничим кооперативом з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст», буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки буде розглянуто питання можливості проведення перерахунку пенсії. Пенсія розрахована у відповідності до чинного законодавства.
Не погодившись з такими діями Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення позивача про проведення перевірки відповідності первинних документів змісту довідки про заробітну плату №П-1/1 від 27.05.2022 у порядку календарної черговості надходження документів, викладені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.04.2023 №200-0305-8/52917, не є рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову у перерахунку пенсії позивача, а є лише формою реалізації власної компетенції в межах розгляду ініційованого позивачем питання, тому відсутність результатів такої перевірки виключає можливість задоволення позовних вимог позивача про перерахунок його пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено обов'язок для органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу на 01.01.2022 - не менше 29 років.
Відповідно до ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії па підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Вимогами пункту 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 року у справі №357/2591/17, яка враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення, перерахунок та виплату пенсії згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV має бути підтверджене, як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала або відповідною архівною установою. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію, установу) та пенсіонера.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка будь-яких документів і довідок є не тільки правом пенсійного органу, а у випадку наявності у нього сумнівів - обов'язком.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.2022 року призначено пенсію за віком згідно з Законом №1058-IV при загальному стажі роботи 36 років 07 місяців 24 дні та з урахуванням середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 5549,11 грн.
При подачі документів для призначення пенсії позивачем не подавалась архівна довідка про заробітну плату від 27.05.2022 № П-1/1 за період з січня 1984 року по грудень 1988 року, видана Виробничим кооперативом з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст».
08.06.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за перерахунком пенсії по заробітній платі та надав довідку №П-1/1 від 27.05.2022, видану Виробничим кооперативом з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст» за період роботи з 01.01.1984 по 31.12.1988 роки. Відповіді на вказану заяву позивача чи доказів вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області дій, матеріали справи не містять.
24.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, в якій просив повідомити, по якій причині не враховано при обчисленні пенсії довідка про заробітну плату №П-1/1 від 27.05.2022 року.
На звернення позивача від 24.03.2023 року про врахування довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №5893-5824/П-02/8-1600/23 від 04.04.2023 року повідомило позивача про направлення вказаного звернення за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
У результаті розгляду звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 25.04.2023 №2000-0305-8/52917 повідомило позивача про те, що перевірка відповідності первинних документів змісту довідки про заробітну плату від 27.05.2022 №П-1/1 за період з січня 1984 року по грудень 1988 року, яка видана Виробничим кооперативом з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст», буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки буде розглянуто питання можливості проведення перерахунку пенсії. Пенсія розрахована у відповідності до чинного законодавства.
За позицією позивача, викладеною в позовній заяві, Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії в результаті розгляду заяви від 24.03.2023 року, що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 по 31.12.1988 згідно довідки №П-1/1 від 27.05.2022.
Щодо твердження позивача з приводу відмови у проведенні перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20.
Таким чином, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі позову спірна довідка, подана позивачем після призначення пенсії, знаходилась на перевірці відповідності змісту довідки первинним документам. На адресу ВК "Архівіст" було направлено лист з проханням погодити проведення перевірок в умовах воєнного стану.
Отже, повідомлення позивача про проведення перевірки відповідності первинних документів змісту довідки про заробітну плату №П-1/1 від 27.05.2022 у порядку календарної черговості надходження документів, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.04.2023 №200-0305-8/52917, не є рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову у перерахунку пенсії позивача, а є лише формою реалізації власної компетенції в межах розгляду ініційованого позивачем питання. Відповідачем рішення про відмову у перерахунку пенсії не приймалось.
Водночас, відсутність результатів такої перевірки виключає можливість задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 по 31.12.1988 згідно довідки №П-1/1 від 27.05.2022.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач зобов'язаний провести перерахунок пенсії позивача без проведення перевірки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. При цьому, відповідач не зазначає про неможливість проведення перевірки, а вказує, що перевірка буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів.
Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що 13.06.2023 до Головного управління надійшов акт №2000-1101-1/3606 від 06.06.2023 про результати проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії за період з 01.01.1984 по 31.12.1988. 15.06.2023 Головним управлінням на підставі акту перевірки проведений перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 по заробітній платі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня призначення, а саме з 19.04.2022.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність заявлених вимог позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 по 31.12.1988 згідно довідки №П-1/1 від 27.05.2022.
Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Харківського окружного адміністративного суду та Чернігівського окружного адміністративного суду, викладені у відповідних рішеннях, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі № 440/6473/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 07.11.2023 року