ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року справа №360/532/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (повне судове рішення складено 26 липня 2023 року) у справі № 360/532/23 (суддя в І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому після уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невключені до складу грошового забезпечення винагороду за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги для оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в системі Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 532-ос від 28.04.2022 його було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивач у період із жовтня 2014 року по квітень 2022 року, проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) та отримував протягом вказаного періоду винагороду за участь в антитерористичній операції та в подальшому винагороду за участь в операції об'єднаних сил.
У період з 2014 року по 2022 рік позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась грошова винагорода за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Разом з тим, відповідачем у вказаний період здійснювались нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема допомога на оздоровлення.
У той же час, із огляду на особисті картки грошового забезпечення грошова винагорода за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів відповідачем невключена до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомогу на оздоровлення, виплаченої в період з 2015 року по 2022 рік.
Позивач вважає, що він як військовослужбовець Держприкордонслужби отримував додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер. Тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 грошової винагороди за участь в АТО/ООС під час нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги послався на таке.
Позивач проходив дійсну військову службу та наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.04.2022 №403-ос звільнений з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса від 28.04.2022 №532-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 29.04.2022.
Спірні правовідносини, на думку позивача, виникли у зв'язку з невключенням при нарахуванні та виплати допомоги для оздоровлення за 2015-2022 роки до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченою Інструкцію 188.
На час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2015-2018 роки діяла Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція 425), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Відповідно до 3.7 Інструкції 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 3.7.4).
На час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2019-2022 роки діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція № 558), затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, згідно з якою військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (п. 5).
Ні в Інструкції 425, ні в Інструкції 558, відсутнє посилання на винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (винагорода АТО/ООС).
Виплата АТО/ООС з 2015 року встановлює постанова КМУ від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», якою установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Виплату винагороди АТО/ООС з 2016 року встановлює Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом МВС України від 18.03.2016 №188 (набрання чинності 22.04.2016, в первісній редакції), ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у таких розмірах: в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) - 3500 грн.
В подальшому в Інструкції 188 суттєвих змін не відбувалось, лише до пункту 1 розділу ІІ Інструкції 188 вносились зміни наказами Міністерства внутрішніх справ № 49 від 29.01.2017 - застосовується з 01 січня 2018 року, № 688 від 21.08.2018 - застосовується з 01 травня 2018 року, № 1022 від 06.12.2019 - застосовується з 01 вересня 2019 року, в частині зміни розміру вказаної додаткової винагороди (позивачем розмір виплаченої винагороди не оскаржується).
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» Луганська область (п. 17 м. Старобільськ - місце проходження служби управління загону, п. 7 м. Лисичанськ - місце проходження служби управління загону, 2020 року) входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, дія Постанови КМУ 24 та Інструкції 188 розповсюджується лише на військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи в АТО/ООС, тому цей вид винагороди не може входити до складу грошового забезпечення, тому що не має постійний характер. У разі завершення або подальшого проходження військовослужбовцем поза межами проведення АТО/ООС цей вид винагороди не виплачується.
Допомога для оздоровлення є одноразовою виплатою та виплачується тільки один раз на рік, а отже ця грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення такої допомоги.
Ця винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для оздоровлення.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 21.01.2015 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив військову службу в системі Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 532-ос від 28.04.2022 його було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Під час проходження військової служби у період з 2015 року по 30.04.2018 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, у період з 01.05.2018 по 2022 рік позивач брав безпосередню участь в операції об'єднаних сил.
Судом встановлено, що відповідно до даних, які містяться в особистих картках грошового забезпечення та архівних відомостях, позивач у період з 2015 року по березень 2022 року отримував винагороду за участь в АТО/ООС.
Також судом встановлено, що під час нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки до складу його грошового забезпечення не було включено винагороду за участь в АТО/ООС, що не заперечується відповідачем.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС під час нарахування та виплати йому допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки протиправними, звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294), яка діяла до 28.02.2018 включно, а також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з:
- посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням;
- щомісячних (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) додаткових видів грошового забезпечення;
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Системний аналіз положень статей 9, 10-1 Закону № 2011-ХІІ дозволяє зробити висновок про те, що грошова допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
У справі, що розглядається судом, спірним питанням є склад грошового забезпечення, яке мало бути враховане при обрахунку розмірів належних позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, пункту 1 Постанови КМУ № 1294 та пункту 2 Постанови КМУ № 704 (які діяли у період існування спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі надбавки, доплати та винагороди, які мають постійний характер.
З наданих до матеріалів справи копій особистих карток грошового забезпечення судом установлено, що у період з лютого 2015 року по березень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася винагорода за участь в АТО/ООС.
Отже, вказана вище винагорода за участь у АТО/ООС нараховувалася та виплачувалася відповідачем позивачу протягом усього періоду проходження позивачем військової служби в військовій частині НОМЕР_1 , тобто мала постійний (систематичний) характер.
Виходячи з наведеного, винагорода позивача за участь у АТО/ООС мала бути включена до складу його грошового забезпечення як постійна (систематична) виплата.
Аналогічні за своїм змістом висновки були викладені Верховним Судом у постановах від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а, які враховуються судом під час розгляду цієї справи.
З огляду на вищевикладене місцевим судом не прийнято до уваги доводи відповідача щодо тимчасового (не постійного) характеру виплат винагороди за участь позивача у АТО/ООС.
Водночас з матеріалів справи слідує, що винагороду за участь у АТО/ООС до складу грошового забезпечення позивача, з якого було обчислено грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2022 роки позивачу, не включено.
За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не включено винагороду за участь у АТО/ООС до складу грошового забезпечення позивача при нарахуванні та виплаті йому допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки.
Суд зауважує, що під час визначення розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають саме положення Закону № 2011-ХІІ, а не норми підзаконних актів, які звужують поняття грошового забезпечення та, у певній частині, суперечать вимогам цього Закону.
Відтак, за наявності розбіжностей щодо складових або розміру грошового забезпечення військовослужбовців у Законі № 2011-ХІІ та підзаконних актах, застосуванню підлягають саме норми Закону № 2011-ХІІ.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, законом розмір грошової допомоги на оздоровлення визначено у розмірі МІСЯЧНОГО грошового забезпечення.
При цьому розмір МІСЯЧНОГО грошового забезпечення цим законом не визначений.
Термін місячне грошове забезпечення визначено в пункті 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228, що діяла на час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2015-2018 роки:
«місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія)»,
а також в пункті 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, що діяла на час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2019-2022 роки:
«Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)».
Оскільки розмір МІСЯЧНОГО грошового забезпечення Законом № 2011-ХІІ не встановлений, його визначення вказаними вище Інструкціями не суперечить акту вищої юридичної сили, тому приписи цих Інструкцій підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 3.7.4 Інструкції № 425 передбачено, що розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 5 глави 5 розділу IV Інструкції № 558 визначено, що розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Ні в Інструкції № 425, ні в Інструкції № 558, відсутнє посилання на винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (винагорода АТО/ООС).
Щодо правової природи спірної винагороди, колегія суддів зазначає наступне.
В постанові від 10 травня 2023 року справа №240/6857/20 Верховний Суд зазначив:
«17. Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ».
При цьому Верховний Суд не взяв до уваги посилання позивача як на підставу касаційного оскарження на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, у якій Верховний Суд сформулював висновок про складові грошового забезпечення при обрахунку соціальної виплати (п.11).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, в ухвалі від 11 жовтня 2023 року в справі № 607/1662/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
З огляду на викладене апеляційний суд не бере до уваги враховані місцевим судом висновки, які були викладені Верховним Судом у постановах від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а (в якій також є посилання на постанову від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18), а враховує під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, згідно яких винагорода АТО/ООС не є постійною і не має систематичного характеру, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.
Отже, ця винагорода не є складовим елементом МІСЯЧНОГО грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір матеріальної допомоги на оздоровлення.
Більш того, висновки місцевого суду про те, що вказана вище винагорода за участь у АТО/ООС нараховувалася та виплачувалася відповідачем позивачу протягом усього періоду проходження позивачем військової служби в військовій частині НОМЕР_1 , тобто мала постійний (систематичний) характер, не відповідають матеріалам справи.
З наданих до матеріалів справи копій особистих карток грошового забезпечення апеляційним судом установлено, що у 2015 - 2022 роках позивачу НЕ нараховувалася та НЕ виплачувалася винагорода за участь в АТО/ООС в січні 2015 року, у вересні та грудні 2016 року, у вересні 2018 року, у вересні 2019 року, у листопаді 2020 року, у квітні 2022 року; а коли виплачувалась, її розмір не був сталим щомісяця.
Відтак, підстав для задоволення позовних вимог не існує.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 360/532/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення - 07 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук