ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
06 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/9832/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О. перевіривши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Чернігівській області
провизнання протиправними та скасувати вимоги,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 10.07.2023 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12735-17 від 15.05.2019 та №Ф-12735-17 від 18.11.2020.
Ухвалою суду від 18.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду, позивач вказала, що про наявність вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) вона дізналася лише із виконавчого провадження, позаяк самої вимоги отримано нею не було.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Чернігівській області було сформовано та направлено за адресою реєстрації ФОП три вимоги про сплату боргу, а саме, вимогу від 08.11.2018 на суму 15819,54 грн, яка повернута відправникові за закінченням строку зберігання, вимогу від 15.05.2019 на суму 21030,90 грн, яка також повернулася не врученою, а також вимогу від 18.11.2020, якою визначено остаточну суму боргу (яка включила 2018-2020 роки) на суму 35188,66 грн, яка отримана ОСОБА_1 01.12.2020 особисто, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48 зворотна сторона).
Досліджуючи питання строків звернення до суду з позовними вимогами у даній справі, суд зазначає, що Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 звернувшись до суду 10.07.2023 пропустила шестимісячний строк звернення до суду та заяви про його поновлення не надала, а тому, суд вважає за необхідне надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав поважності його пропуску.
Окрім того, в силу вимог пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на довідку ОК-5, що підтверджує сплату страхових внесків її роботодавцями, в той час коли вона працювала найманим працівником. Водночас, надана позивачем інформація не містить доказів приналежності довідки ОК-5 саме ОСОБА_1 , позаяк в довідці відсутня перша її сторінка, яка повинна мати відомості про конкретну застраховану особу (її прізвище, ім'я, по батькові), номер облікової картки застрахованої особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також відомості про страхувальників застрахованої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 73, частина 1 ст. 74 КАС України передбачають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Зважаючи на вказане, докази, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог не є належними та достатніми, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та в своїй сукупності не дають можливість дійти висновку пов'язаності доказів із предметом доказування у цій справі.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду: 1) індивідуальні відомості про застраховану особу за спірний період форми ОК-5, яка буде сформована в повному обсязі із відомостями про застраховану особу та страхувальників застрахованої особи; 2) заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись ст. 160, ст. 161 та ст. 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасувати вимоги - залишити без руху.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків позовної заяви вона буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Суддя Ю.О. Скалозуб