РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року справа № 580/8000/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області (далі - відділ, відповідач) в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031205 від 20.06.2023, видану Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу без ТТН, яку позивач вважає протиправною та просить скасувати, зазначивши, що є лише власником ТЗ, яке було передане у користування ТОВ “Пивоварений завод”, при цьому водій ОСОБА_2 не є працівником позивача та не перебуває з позивачем у цивільно-правових відносинах. Зазначено, що на момент перевірки, позивач не був перевізником, натомість відповідач, при винесенні оскаржуваної постанови, не з'ясував фактичних обставин справи та наклав штраф на власника ТЗ. З урахуванням зазначеного, вважає спірну постанову протиправною, оскільки відповідальність встановлена ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” покладена саме на автомобільного перевізника, а не на власника ТЗ.
Ухвалою від 07.09.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.09.2023 представниця відповідача надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначила, що саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Вказала, що на місці зупинки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями посадові особи встановили, що перевізником у даному випадку відповідно до наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, порядку загрузки № 849 від 16.05.2023, листа відрядження № 849 від 16.05.2023 та відомостей з ЄДРПОУ є ОСОБА_1 . Зауважила, що на момент перевірки будь-яких інших документів, які б підтверджували, що автомобільним перевізником виступав інший суб'єкт господарювання водієм не було надано. Надані позивачем до позову заяви та акт здачі-прийняття робіт про передачу ТЗ у користування ТОВ “Пивоварений завод” вважає не юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки вони були відсутні на місці події. Вказала, що ч. 2 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Таким документом є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Звернула увагу, що під час проведення перевірки водій не пред'явив ТТН, не повідомляв інспектора про передачу транспортного засобу позивача у користування ТОВ “Пивоварений завод”, не надавав будь-яких документів, які б встановлювали правові підстави для користування і (або) розпорядження останнім належним позивачу транспортним засобом, та не пред'являв тимчасовий реєстраційний талон.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 11.05.2023 № 012949 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За наслідками перевірки складено Акт від 16.05.2023 № АР030471, в якому зафіксовано, що 16.05.2023 о 10 год. 40 хв. На а/д Н-16 39км+800м Черкаський район ФОП ОСОБА_1 , за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF СF 75.310 д/н НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: у водія на момент проведення перевірки у водія відсутня ТТН.
Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.
За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.06.2023 № 031205 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху
Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III (в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За змістом п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).
Суд врахував, що згідно Акту перевірки від 16.05.2023 № АР030471, в ході перевірки дотримання законодавства про транспорт 16.05.2023 встановлено відсутність на момент перевірки у водія документів визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: товарно-транспортної накладної.
В ході розгляду справи по суті, суд встановив, що водій під час перевірки надав посадовим особам відповідача: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого позивач є власником ТЗ, а також порядок загрузки № 849 від 16.05.2023, лист відрядження № 849 від 16.05.2023 з печатками ФОП ОСОБА_1 . Надані водієм посадовим особам відповідача документи вказують, що у спірних правовідносинах саме позивач є перевізником.
Разом з тим, позивач, у обґрунтування протиправності спірної постанови зазначає, що є лише власником ТЗ, яке було передане у користування ТОВ “Пивоварений завод”, а водій ОСОБА_2 не є працівником позивача та не перебуває з позивачем у цивільно-правових відносинах. На підтвердження обставин передачі ТЗ у користування позивач надав до позову заяву ТОВ “Пивоварений завод” про надання у користування вантажного автомобіля, листа ФОП ОСОБА_1 про надання у користування ТОВ “Пивоварений завод” транспортного засобу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Надавши оцінку вказаним доводам суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що вказували б на пред'явлення вказаних документів посадовим особам відповідача під час проведення перевірки 16.05.2023. Згідно Акту перевірки від 16.05.2023 № АР030471 водій ознайомився із складеним Актом, жодних пояснень з приводу передачі іншому суб'єкту права користування на ТЗ не надав.
Згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Згідно ч. 2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон, оскільки саме він підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Суд також врахував висновки Верховного Суду у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16, згідно яких пряма вимога щодо наявності реєстраційних документів на транспортний засіб у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ. Наявність тимчасового реєстраційного талону, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на підтвердження обставини здійснення перевезення саме ТОВ “Пивоварений завод”, у водія повинні були бути в наявності, зокрема, договір оренди транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалося перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, та пред'являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки.
Як вище встановив суд, у матеріалах справи відсутні докази пред'явлення водієм під час перевірки посадовим особам відповідача заяви ТОВ “Пивоварений завод” про надання у користування вантажного автомобіля, листа ФОП ОСОБА_1 про надання у користування ТОВ “Пивоварений завод” транспортного засобу та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Відсутні докази пред'явлення позивачем вказаних документів і в ході розгляду справи відповідачем - 20.06.2023. При цьому не було надано копію тимчасового реєстраційного талону, на підтвердження права користування транспортним засобом, також і до матеріалів даної справи, в ході її розгляду.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги не подання водієм на момент перевірки жодних доказів передачі права користування ТЗ іншому суб'єкту, а також за наявності порядку загрузки № 849 від 16.05.2023, листа відрядження № 849 від 16.05.2023 з печатками ФОП ОСОБА_1 (а.с. 55-56) суд доходить висновку, що саме позивач у спірних правовідносинах є перевізником та як наслідок про обґрунтованість притягнення до відповідальності саме позивача.
Враховуючи, що матеріалами перевірки підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки ТТН, що в свою чергу позивач у позові не заперечує, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.
Крім того, доводи позивача що водій ОСОБА_2 не перебуває у офіційних трудових відносинах із позивачем не слугує самостійною та достатньою підставою для спростування статусу позивача як перевізника у спірних правовідносинах.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність спірної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 157, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 06.11.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК