УХВАЛА
06 листопада 2023 року справа № 580/9100/23 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до суду до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за період з січня 2021 року по вересень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати позивачу суддівську винагороду на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн 00 коп.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати позивачу суддівську винагороду на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн 00 коп.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати позивачу суддівську винагороду на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, за період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року у розмірі 2684 грн 00 коп.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області виплатити позивачу різницю між фактично нарахованим і виплаченим розміром суддівської винагороди за період із 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та перерахованим розміром суддівської винагороди за цей період, з утриманням з виплачених сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області виплатити позивачу різницю між фактично нарахованим і виплаченим розміром суддівської винагороди за період із 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та перерахованим розміром суддівської винагороди за цей період, з утриманням з виплачених сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області виплатити позивачу різницю між фактично нарахованим і виплаченим розміром суддівської винагороди за період із 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року та перерахованим розміром суддівської винагороди за цей період, з утриманням з виплачених сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків для виплати судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 різниці між фактично нарахованим і виплаченим розміром суддівської винагороди за період із 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року та перерахованим розміром суддівської винагороди за цей період виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного календарного року.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 гривень та зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області та Державну судову адміністрацію України, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
01.11.2023 від представника Державної судової адміністрації України надійшов відзив, в якому відповідач 2 вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження та залучити до участі у справі, в якості третіх, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України.
Вирішуючи зазначені клопотання, суд зазначає наступне.
Спір у даній справі виник з приводу порушення законодавства про оплату праці та стосується виплати недоплаченої заробітної плати (суддівської винагороди) за період з січня 2021 по вересень 2023 року.
Стосовно доводів відповідача 2 щодо строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України (у чинній редакції станом на дату розгляду справи) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, слід зазначити, що ч.1 ст. 233 КЗпП України у вказаній редакції набрала чинності - 19.07.2022 згідно із Законом №2352-IX.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Кабінет Міністрів України постановою від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановив карантин на території України з 19 грудня 2020 року, який неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином, суд доходить висновку, що звернувшись із даним позовом до суду - 29.09.2023 позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом.
З огляду на вказане, доводи відповідача 2 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки позивач після скасування постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантинних заходів, звернувся до суду в межах в тримісячного строку визначеного ст. 233 КЗпП України, з огляду на «Прикінцеві положення» КЗпП України.
Тому суд зазначає про відсутність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Як вказано вище, у відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає про доцільність залучення у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Уряд встановлює прожитковий мінімум на відповідний рік, а розпорядники бюджетних коштів лише застосовують розмір прожиткового мінімуму, який доведений Міністерством фінансів України до відома. Також, у разі задоволення позовних вимог виникне потреба у розпорядників бюджетних коштів у дофінансуванні суддівської винагороди суддям Соснівського районного суду м. Черкаси, однак питання виділення з державного бюджету бюджетних коштів вирішується тільки Міністерством фінансів України, тому рішення у справі впливає на права та обов'язки Міністерства фінансів України.
Вирішуючи клопотання ДСА України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з частинами 4, 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Таким чином, підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є можливість впливу судового рішення на права, свободи, інтереси або обов'язки такої особи.
Разом з тим обов'язок доказування щодо впливу рішення суду на права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб покладений на учасника справи, який подає відповідну заяву.
Стосовно залучення до участі у справі в якості третьої особи Кабінету Міністрів України, суд зауважує, що ДСА України не обґрунтовано, яким чином рішення у справі вплине на його права, обов'язки та інтереси. Посилання відповідачем на те, що Уряд встановлює прожитковий мінімум на відповідний рік, суд відхиляє, оскільки прожитковий мінімум встановлюється Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, при цьому повноваження КМУ щодо розробки проєкту вказаного Закону жодним чином не свідчать про наявність підстав для залучення його до участі у цій справі в якості третьої особи.
Щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства фінансів України, на права та обов'язки якого, на переконання ДСА України, вплине рішення у справі з огляду на необхідність виділення з державного бюджету бюджетних коштів, то суд звертає увагу на те, що Міністерство фінансів України не є учасником спірних публічно-правових відносин, а його компетенція та повноваження не є предметом дослідження у цій справі, при цьому заявником не доведено, що у зв'язку з розглядом цієї адміністративної справи у сторін (позивача чи відповідача) за рішенням суду виникне право заявити вимоги до Міністерства фінансів України або останнє зможе заявити до сторін у справі вимоги, що є обов'язковою ознакою матеріально-правової заінтересованості третьої особи та передумовою залучення її до участі у справі.
Посилання відповідача на те, що прийняття позитивного рішення на користь позивача вплине на права та обов'язки Міністерства фінансів України щодо дофінансування суддівської винагороди, стосуються порядку виконання рішення суду та не свідчать, що рішення у справі безпосередньо вплине на права та обов'язки Міністерства фінансів України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника ДСА України про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Вирішуючи клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд виходить з наступного.
Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (ч. 1 ст. 12 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст. 257 КАС України зазначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років”.
Суд зазначає, що дана справа не належить до переліку справ, які обов'язково розглядаються за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин відносить дану справу до справ незначної складності, а предметом доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, то суд з огляду на матеріли адміністративної справи та норми чинного законодавства вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача 2, оскільки розгляд справи не вимагає проведення як підготовчого так і судового засідання.
Суд також враховує, що у клопотанні відповідач 2 не зазначив, яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження порушить принципи адміністративного судочинства щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування обставин справи, вплине на об'єктивність з'ясування обставин справи, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Отже, суд вважає подане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 49, 240, 243, 248, 257, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України про залишення позову без розгляду - відмовити.
У задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України - відмовити.
У задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА