РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року справа № 580/8551/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
18.09.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови виплачувати позивачу нараховану на виконання рішення суду доплату до пенсії за період з 01.04.2019 до 31.05.2021 її покійного чоловіка ОСОБА_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу нараховану на виконання рішення суду доплату до пенсії за період з 01.04.2019 до 31.05.2021 її покійного чоловіка ОСОБА_2 в сумі 109395,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду померлому чоловіку позивача була нарахована доплата до пенсії у розмірі 109395,75 грн., як за життя виплачена не була. Тому позивач вважає, що на виконання ст.61 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, має право на отримання цих сум, як член сім'ї, який постійно проживав з пенсіонером.
Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на виконання рішення суду у справі №580/1195/21 померлому чоловіку позивача ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії та донараховані кошти у розмірі 109395,75 грн., які включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду значно перевищила видатки, які були встановлені Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України. Зазначено, що згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Позивач стверджує, що недостатність коштів, передбачених бюджетом на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, є поважною причиною, що створила об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання в частині виплати коштів та не залежать від позивача. Тому вимога про стягнення вищевказаних коштів є необґрунтованою.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №580/1195/21, що набрало законної сили 14.05.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 16.07.2020 №11/435, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення у загальному розмірі 17442 грн. та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.04.2019 до 31.05.2021 в сумі 109395,75 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
21.06.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , як дружині померлого, що проживала з ним на день смерті.
Відповідач листом від 03.07.2023 повідомив позивача, що оскільки рішення суду у справі №580/1195/21 винесене на користь ОСОБА_2 , виплачувати позивачу недоотриману пенсію підстав немає.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до статті 61 Закону №2262-XII cуми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Суд встановив, що позивачу з 01.03.2023 призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №2262.
Відповідно до довідки ЦНАП від 24.04.2023 №5959-01-10 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час смерті булим зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, судом встановлено спільне проживання позивача та ОСОБА_2 станом на час його смерті.
За отриманням вищевказаних коштів позивач звернулась до відповідача із заявою 21.06.2023, тобто у межах встановленого ст.61 Закону №2262 шестимісячного строку з дня смерті її чоловіка.
Оскільки позивачем, як дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , дотримано усі умови для отримання невиплаченої пенсії в сумі 109395,75 грн., нарахованої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №580/1195/21, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у виплаті позивачу такої пенсії.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача 109395,75 грн. недоотриманої пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що відповідач визнає факт невиплати перерахованої пенсії на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №580/1195/21 в сумі 109395,75 грн.
При цьому, грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку №1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Відповідно до ч.2 ст.72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
У ч.1 ст.2 Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” (далі - Закон №4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного держоргану відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону №4901-VI).
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, виплати здійснює орган Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, був затверджений постанова правління Пенсійного фонду України 26 вересня 2018 року №20-1, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за №1189/32641.
Саме ним було передбачено функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього. 23.03.2021 постановою Правління ПФУ №13-1 його визнано таким, що втратив чинність. Однак докази фактичного погашення заборгованості наповненого відповідачем Реєстру відсутні, як і відсутні докази наявності коштів для виплати перерахованої пенсії позивачу.
Суд врахував, що фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, що обов'язкова для врахування судом першої інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний Суд у вказаному рішенні врахував, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме:
- встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення;
- аналізувати акти законодавства;
- враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Суд врахував, що станом на 01.10.2023 загальна сума заборгованості за рішеннями судів, що надійшли до відповідача, за 2020-2023 роки становить 1254534896,85 грн.
Таким чином, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка виникла у 2020-2023 значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління на її погашення.
Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоодержану пенсію померлого чоловіка в розмірі 109395,75 грн. у порядку, визначеному законодавством.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми боргу пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаною, у зв'язку з його смертю, у розмірі 109395,75 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержану пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 109395,75 грн. (сто дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 75 коп.).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ