Справа № 560/13801/23
РІШЕННЯ
іменем України
30 жовтня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.06.2023 №221650002952 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку до п. з) статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 26.06.2023, зарахувавши до її стажу період з 01.09.1988 по 26.06.1991 і передати її пенсійну справу для виплати до пенсійного органу за місцем фактичного проживання позивача, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що має право на призначення пільгової пенсії на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки досягла необхідного віку та має відповідний страховий стаж. У призначенні пенсії відмовлено у зв'язку із недосягненням позивачкою пенсійного віку, а також у зв'язку з незарахування жодного періоду роботи позивачки до спеціального стажу. Позивачка не погоджується із таким рішенням, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 31.07.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 12.10.2023 суд залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як співвідповідача по справі №560/13801/23.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що 26.06.2023 ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку, встановленого пунктом з) статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернулась за допомогою вебпорталу ПФУ з заявою встановленого зразка та необхідними документами про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням від 29.06.2023 №221650002952 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, розглянувши заяву позивача за екстериторіальним принципом відмовило в призначенні пенсії позивача оскільки, як вважає, позивач не досягла пенсійного віку - 55 років.
За змістом оскаржуваного рішення, на момент звернення вік заявниці становив 50 років 07 місяців 14 днів, страховий стаж 29 років 7 місяців 27 днів, пільговий стаж відсутній.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом "з" статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09.07.2003 ухвалено Закон №1058-ІV, який доповнено, зокрема пункт 8 частини 2 статті 114 такого змісту: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у Рішенні від 23.01.2020 Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення №4-рп/2016).
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Таким чином, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Виходячи з наведеного, з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезгаданого Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Разом з тим, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Постанова №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт як водія міського пасажирського транспорту за умови дотримання вимог пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Водночас, оскільки статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже основним, документом, що підтверджує стаж, в тому числі і пільговий є трудова книжка. Уточнююча довідка необхідна лише в тих випадках, коли трудова книжка не містить інформації, необхідної для встановлення певних обставин.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.09.1991, вона 14.04.1994 прийнята на роботу в депо водієм пасажирського тролейбуса 3 класу після закінчення училища.
Зазначену посаду з підвищенням класів позивач займала по 26.03.2012.
Період спеціального стажу позивачки складає 19 років 11 місяців 13 днів.
Пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що для набуття права на пенсію позивач повинна відпрацювати водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) не менше 10 років.
Таким чином спеціального стажу позивача достатньо для набуття права на пенсію за даним показником.
За підрахунком відповідача загальний стаж позивачки складає - 29 років, 7 місяців, 27 днів.
Водночас, відповідач не зарахував до загального стажу позивачки період її навчання з 01.09.1988 по 26.06.1991, оскільки не підтверджено зміну прізвища (підтверджується рішенням відповідача та розрахунком стажу відповідача)
Однак, як встановив суд, цей період відображений в трудовій книжці позивачки, на титульній сторінці якої одночасно зазначено, що прізвище позивача змінене на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2005.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, період навчання позивача з 01.09.1988 по 26.06.1991, який підтверджений її трудовою книжкою, підлягає зарахуванню.
Пенсійного віку 50 років, передбаченого пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до паспорту позивач досягла ще 08.11.2022, відтак, з матеріалів справи встановлено, що загального стажу позивачки достатньо для набуття права на пенсію відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Отже, враховуючи, що позивачка має загальний страховий стаж понад 20 років, пільговий понад 10 років, і на момент звернення досягла віку 50 років, вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України №1788-ХІ1 "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII як особа, яка працювала до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі.
Необхідно зауважити, що Верховний Суд розглядав зразкову справу №360/3611/20 та надав оцінку аналогічним спірним правовідносинам, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З аналізу встановлених обставин справи, приписів нормативно-правових актів, а також беручи до уваги правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, Суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а відтак і його протиправність та необґрунтованість.
Таким чином, рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, серед іншого, пенсія призначається з дня звернення за пенсією; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, суд вважає, що з метою належного захисту порушеного права, позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення від 29.06.2023 №221650002952 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (орган, на обліку якого перебуває позивачка) призначити пенсію позивачу з дня звернення за її призначенням - 26.06.2023, зарахувавши до її стажу період з 01.09.1988 по 26.06.1991.
Щодо вимоги позивача передати її пенсійну справу для виплати до пенсійного органу за місцем фактичного проживання позивача, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд відмовляє, оскільки згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, передача пенсійної справи належить до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Разом з тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 858,88 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.06.2023 №221650002952 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 26.06.2023, зарахувавши до її стажу період з 01.09.1988 по 26.06.1991.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 листопада 2023 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м.Суми, Сумська область, 40009 , код ЄДРПОУ - 21108013) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.В. Матущак