УХВАЛА
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 639/280/23
провадження № 61-15112 ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користуванням жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користуванням жилим приміщенням.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.
22 жовтня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
У справі, що переглядається, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає: «…у задоволенні мого позову відмовлено з підстав відсутності у мене грошових коштів у сумі 1 000 доларів США для надання судді хабаря через безкоштовного адвоката…» (абзац 4, с. 2 касаційної скарги); «…суддя Єрмоленко В. Б. у судовому рішенні не напише, що відмовляю у задоволенні позову внаслідок не отримання від позивача неправомірної вигоди.» (абзац 1, с. 3 касаційної скарги); «…судді Харківського апеляційного суду чекають від мене хабаря у сумі 1 500 доларів США - по 500 доларів США кожному. У мене немає таких грошей, а тому, як наслідок, судді внесли до своєї постанови ахінею» (абзац 1, с. 4 касаційної скарги); «…Однак немає хабаря - треба видумувати щось правдоподібне, щоб відмовити у задоволенні апеляційної скарги…»; «…З якого переляку апеляційний суд без наведення нормативно-правового акту зазначив, що не хватає акту, засвідченого КП «Жилкомсервіс», про не проживання відповідачів більше шести місяців, не тяжко здогадатись - я не надала хабаря. А тому треба писати у постанові всілякі небилиці та казки. З причин же не ненадання мною хабаря апеляційний суд ігнорував свідчення свідків…» (абзац 3, с. 4 касаційної скарги); «…на біле судді пишуть чорне лише з підстав не отримання хабаря.» (абзац 5, с. 4 касаційної скарги); «Судами не застосовано норми ст. 405 ЦК України та ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР внаслідок не надання мною хабаря…» (абзац 5, с. 5 касаційної скарги); «…суд спеціально написав нісенітницю, не обгрунтовану жодним правовим актом...» (абзац 7, с. 6 касаційної скарги); «Однак і для цього потрібно надати хабаря, без якого жоден суддя не зрушить зі свого місця.» (абзац 4, с. 7 касаційної скарги); «Внаслідок свавілля судів першої та апеляційної інстанцій...» (абзац 7, с. 7 касаційної скарги).
ОСОБА_1 не посилається на будь-які рішення компетентних органів у її звинуваченнях щодо суддів, зокрема на рішення Вищої ради правосуддя про застосування дисциплінарних стягнень, обвинувальні вироки судів у кримінальних справах щодо суддів.
Верховний Суд зазначає, що заявник у касаційній скарзі наводить серйозні наклепницькі та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, ставить під сумнів неупередженість та об'єктивність суддів першої та апеляційної інстанцій.
Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.
Згідно з практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції, лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того чи використовуються в ній образливі висловлювання (у справі «Варбанов проти Болгарії», рішення від 5 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, («Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).
У справі, що переглядається, Верховний Суд вважає, що звинувачення заявника переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, недоречні та становлять неповагу до суду. Така поведінка заявника, навіть якщо припустити, що її скарга не буде розглянута по суті, є явно необґрунтованою, суперечить легітимній меті щодо права особи на звернення до суду.
Обґрунтування касаційної скарги, з використанням наведених вище висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито злочинні дії суддів згідно з практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).
Заявник висловлює рішучість завдати шкоди та заплямувати репутацію самої інституції судової гілки влади, її представників.
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
За таких обставин Верховний Суд визнає подання такої скарги виявом неповаги до суду та допущення ОСОБА_1 зловживання її процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, а відтак і наявність підстав для повернення її касаційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, в ухвалі від 14 червня 2019 року у справі № 9901/324/19; Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 та інших.
Зазначене не позбавляє заявника права за наявності підстав подати касаційну скаргу на судові рішення, добросовісно користуючись цим правом, тобто керуючись завданням цивільного судочинства, не використовуючи образливі висловлювання, виявляючи повагу до суду, учасників судового процесу та виконуючи інші вимоги чинного законодавства України.
Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користуванням жилим приміщенням вважати неподаною та повернути заявникові.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь