Ухвала
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 487/423/23
провадження № 61-14899 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь: 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; 20 000,00 грн майнової шкоди у вигляді сплачених ним коштів за надання правничої допомоги адвокатом у кримінальному провадженні № 42017160000000375 від 16 березня 2017 року.
2. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
3. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2023 року - без змін.
4. У жовтні 2023 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скаргаТериторіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, подана 18 жовтня 2023 року, на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
9. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн.
10. Ціна позову в цій справі складає 320 000,00 грн (300 000,00 + 20 000,00), що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Тобто справа № 487/423/23 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.
11. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
12. Так скаржник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики зазначає, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, є достатньо новим державним правоохоронним органом, правозастосовча практика у правовідносинах щодо відшкодування моральної шкоди спричиненої бездіяльністю органу досудового розслідування, де стороною є Територіальне управління Державного бюро розслідувань, майже не сформована.
13. Крім цього, скаржник зазначає про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки до судів подається значна кількість однотипних позовів про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неефективним проведенням досудового розслідування в межах одного кримінального провадження, що є зловживанням процесуальними правами та завдає органу досудового розслідування репутаційних втрат.
14. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
15. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
16. Наведені скаржником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Також скаржником не обґрунтовано наявності актуальної правової проблеми у застосуванні статей 23, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на які він послався у своїй касаційній скарзі, у подібних правовідносинах. Крім цього, Верховним Судом вже сформовано єдину правозастосовчу практику щодо згаданих статей ЦК України у подібних правовідносинах, яку апеляційний суд застосував в оскаржуваному судовому рішенні, зокрема викладену в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, від 04 листопада 2020 у справі № 201/7621/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14, від 09 листопада 2022 року у справі № 552/3929/20, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22 про те, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
18. Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для нього, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Формальне посилання скаржника на поширеність цієї категорії справ не обґрунтовує наявності виняткового значення для нього саме цієї справи.
19. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
20. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
21. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
22. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
23. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
26. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Враховуючи наведене, оскільки Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, подало касаційну скаргу на судові рішення у справіз ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
29. Помилкове зазначення в постанові Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи судом, встановленим законом.
30. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
31. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особами, які подали касаційні скарги, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров