УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 164/566/23
провадження № 61-14825ск23
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 29 червня 2023 року, постановлену суддею Неваром О. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 у 2023 році звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення ним повноліття.
Заява обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 07 листопада 2014 року, перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3
ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 належної матеріальної допомоги на утримання сина не надає, ОСОБА_3 перебуває на повному її утриманні.
Маневицький районний суд Волинської області 27 квітня 2023 року видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 квітня 2023 року та до досягнення ним повноліття. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 27 квітня 2023 року у цивільній справі № 164/566/23.
Заява обґрунтовувалася тим, що з 26 березня 2022 року він перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, про наявність судового наказу ОСОБА_2 дізнався лише 19 травня 2023 року від своєї матері, яка отримала копію цього судового наказу.
ОСОБА_2 повідомив, що постійно бере участь в утриманні свого сина ОСОБА_3 шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). На підтвердження цього долучив до заяви виписки з банку. Зазначені грошові кошти, на його думку, ОСОБА_1 використовує не за цільовим призначенням, оскільки витрачає їх на власні потреби.
Заявник просив врахувати, що перерахування ним коштів на рахунок ОСОБА_1 є належним та добросовісним виконанням батьківських обов'язків, від яких він не ухиляється.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою від 29 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, Маневицький районний суд Волинської області відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 27 квітня 2023 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що не існують підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зазначені боржником ОСОБА_2 обставини не є нововиявленими за змістом пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Суди зазначили, що доводи заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Додатково суди першої та апеляційної інстанцій роз'яснили ОСОБА_2 право звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома статті 170 ЦПК України) в порядку статті 192 СК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 11 жовтня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 29 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 766/14447/18, за змістом яких, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Суди повинні розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, відповідно до яких обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої стягуються аліменти.
Заявник також зазначив, що суди не врахували долучених ним платіжних документів, які свідчать про надання ним фінансової допомоги сину, та не врахували довідки про склад сім'ї, яку він додав до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.
Право, застосоване судом
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, після її перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга ОСОБА_2 є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
Такий висновок суд зробив з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома статті 170 ЦПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм обов'язковими умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Суди повинні розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Оцінка доводів касаційної скарги
На переконання заявника, нововиявленими обставинами, які не були і не могли бути відомими під час розгляду справи, є те, що він, перебуваючи на військовій службі у Військові частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, здійснював перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на утримання сина ОСОБА_3 .
Суди першої та апеляційної інстанцій, перевіряючи доводи ОСОБА_2 щодо наявності нововиявлених обставин, зробили висновок, що посилання заявника на неврахування відомостей про здійснення ним перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на утримання сина, не є нововиявленими для справи обставинами за змістом пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Суди наголосили на тому, що не існує підстав для визнання зазначених ОСОБА_2 обставин нововиявленими, оскільки такі не впливають на правильність ухваленого судового рішення. Видання судового наказу без судового засідання і повідомлення сторін, а також без урахування заперечень боржника проти стягнення аліментів, як передбачено частиною першою статті 167 ЦПК України, не дає підстав вважати такі заперечення нововиявленими обставинами.
Верховний Суд погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій і додатково зазначає, що ОСОБА_1 , будучи заявником у справі, на власний розсуд реалізувала свої процесуальні права та виконувала обов'язки, тобто, обґрунтовуючи заяву про видання судового наказу та надаючи письмові докази на підтвердження своїх доводів та міркувань, самостійно визначила межі вимог та обсяг доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Додатково Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях роз'яснили ОСОБА_2 право на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів. Тож заявник може обґрунтовувати свої доводи та надати усі відповідні, на його думку, докази, які свідчитимуть про те, що він належно бере участь в утриманні сина.
Доводи касаційної скарги не містять посилань на наявність перешкод у ОСОБА_2 для звернення до суду із відповідним позовом.
За наведених обставин, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Верховний Суд зазначив, що посилання заявника як на підставу для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 10 квітня 2020 року у справі № 766/14447/18 та у постанові від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, відхиляються, оскільки не впливають на правильність висновків, зроблених судами в оскаржуваних рішення.
Додатково потрібно врахувати, що заявник оскаржує в касаційному порядку судові рішенні, ухвалені у малозначній справі, тому й з цих міркувань касаційне оскарження не підлягає відкриттю.
Загальні висновки
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 29 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 29 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з боржника ОСОБА_2 , відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак