УХВАЛА
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 947/8411/22
провадження № 61-15432ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій незаконними, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконання, закриття виконавчих проваджень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в зазначеній справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року визнано відвід, заявлений позивачем ОСОБА_1 головуючому у справі № 947/8411/22 - судді Васильків Олені Василівні, необгрунтованим.
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі № 947/8411/22 - судді Васильків О. В. залишено без задоволення.
Роз'яснено заявникові, що зазначена ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року залишено без змін.
Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року заявником
в апеляційному порядку не оскаржувалась.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами перегляду заяви про забезпечення позову ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Щодо оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада
2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року необхідно зазначити наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови
в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України).
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку є помилковим та не може бути підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме вимогам статті 389 ЦПК України.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) стосовно того, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.
Щодо оскарження заявником ухвали Київського районного суду м. Одеси
від 20 грудня 2022 року необхідно зазначити наступне.
Системне тлумачення частини другої статті 17, пункту 1 частини першої
статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Зі змісту матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Київського районного суду м. Одеси
від 20 грудня 2022 року в апеляційному порядку не переглядалась, відповідно також не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 24 листопада 2022 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій незаконними, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконання, закриття виконавчих проваджень, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць