УХВАЛА
06 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 706/256/22
провадження № 61-15161ск23
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року, ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у березні 2022 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 9 702, 00 грн, відсотки за користування належними йому коштами - 291 000, 00 грн, 3% річних - 507, 00 грн, інфляційні втрати - 1 455, 00 грн, разом - 302 664, 00грн.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 04 липня 2023 року Христинівський районний суд Черкаської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд стягнув із ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 9 702, 00 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Ухвалою від 20 вересня 2023 року Черкаський апеляційний суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів.
Постановою від 20 вересня 2023 року Черкаський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року - без змін.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 19 жовтня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року, ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оцінки судових рішень, які оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2023 року - 2 684, 00 грн.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення заборгованості.
Ціна позову у справі складає 302 664, 00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684, 00 грн х 250 = 671 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 302 664, 00 грн, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявник одночасно із рішеннями по суті спору просив здійснити касаційний перегляд судового рішення, постановленого у справі щодо вирішення процесуального питання - відводу суддів. Проте, враховуючи, що рішення судів по суті спору не підлягають касаційному оскарженню, Верховний Суд не встановив підстав для відкриття касаційного провадження в частині оскарження судового рішення щодо відводу суддів також.
Щодо наявності винятків для допуску у справі оскарження судових рішень, які не підлягають такому оскарженню
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.
У такому висновку Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Levages Prestations Services v. France, § 45; рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain, § 37; та Kozlica v. Croatia, § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; Shamoyan v. Armenia, § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, Dobric v. Serbia, Zubac v. CROATIA, № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та Jovanovic v. Serbia, § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).
Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).
ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України», у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за приписами кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.
За прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за угодою позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року, ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року,відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак