Ухвала
03 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 435/6541/12
провадження № 61-14145ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», подану адвокатом Борзенко Людмилою Миколаївною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», далі - АТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору.
Позов мотивовано тим, що 11 лютого 2008 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 804/1, згідно якого відповідачу було надано кредит на суму 29 041,00 євро зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 11,5 % річних строком до 10 лютого 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань 11 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави майна № 804/1а, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 211, згідно якого відповідач передав у заставу позивачу транспортний засіб марки «TOYOTA CAMRY», 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 . Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість., Станом на 26 лютого 2013 року заборгованість за кредитним договором складає: 14 350,57 євро (152 602,34 грн) - залишок за кредитом; 6 370,29 євро (67 740,94 грн) - нараховані та неотримані відсотки; 19 413,01 грн - пеня згідно пункту 5.2. кредитного договору; 154,41 грн - неустойка в розмірі 0,05% за порушення пункту 5.3. кредитного договору, всього 239 910,98 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд:
розірвати кредитний договір від 11 лютого 2008 року №804/1;
стягнути з відповідача на свою користь 20 720,86 євро та 19 567,42 грн, що еквівалентно 239 910,98 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2013 року позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору задоволено.
Розірвано кредитний договір від 11 лютого 2008 року № 804/1, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» в особі філії Правобережне відділення № 6719.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 20 720,86 євро та 19 567,42 грн, що еквівалентно 239 910,98 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року №804/1.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Ухвала мотивована, зокпрема тим, що відповідачу ухвала про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї, повістки, надсилались за адресою, яка зазначена у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , проте кореспонденція поверталась до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Отже хоча у суду не було безперечних доказів про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним чином, однак суд уважає, що ним було вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволено, заочне рішення суду першої інстанції від 22 квітня 2013 року скасовано. У задоволенні позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2010 року у справі №2-814/10 позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто прострочену заборгованість та залишок по сплаті кредиту за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 804/1. Таким чином, у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 встановленого кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 804/1 обов'язку повернення кредиту частинами, банк використав право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, змінивши на власний розсуд умови зобов'язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а тому строк виконання зобов'язання є таким, що настав. Тому суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги банку, стягнувши з відповідача залишок по кредиту, нараховані та неотримані відсотки, пеню та неустойку, оскільки відсотки за кредитом та пеня нараховані після настання строку виконання основного зобов'язання.
27 вересня 2023 року АТ «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету спору, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ «Ощадбанк» подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат