ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8814/23
провадження № 2/753/5039/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
У травні 2023 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про поділ майна подружжя.
ОСОБА_2 позов обґрунтовувала тим, що під час шлюбу з відповідачем вони за спільні кошти подружжя придбали квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість спільного майна подружжя складає 1 357 641,00 грн., а частка позивача у цьому майні відповідно становить 678 820,50 грн.
Посилаючись на положення статей 61, 69, 70, 71 СК України, позивач просить визнати вказане вище майно спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу майна визнати право власності виділивши їй 1/2 частину квартири площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
29 червня 2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків
18 липня 2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
15 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Гуревич М.Г. подав до суду заяву про визнання позову та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача.
У судовому засіданні відповідач підтримав подану заяву про визнання позову.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.
17 липня 2007 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу у сторін є спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 травня 2019 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрованим у реєстрі № 2536, ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 23 травня 2023 року вартість квартири складає 1 357 641,00 грн.
30 червня 2023 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як передбачено частиною першою статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17 (провадження 14-325цс18).
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною четвертою цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги і судом не встановлено, що таке визнання суперечить закону і порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано Договір № 168 про надання правової допомоги від 18 травня 2023, акт виконаних робіт від 18 травня 2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 168.
У поданій заяві відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить перш за все з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі суд визначає з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, суд вважає їх розмір неспівмірним зі складністю справи.
А тому враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Як визначено частиною першою статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 3394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 10 коп.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 10 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 10 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 7 листопада 2023 року.
Суддя О.В. Якусик