ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6607/22
провадження № 2/753/450/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Лужецької О.Р.
при секретарі Григораш Н.М.,
за участю :
позивача ОСОБА_1
представника позивача Коваль В.В. ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та договору про заміну набувача за договором довічного утримання, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року представник ОСОБА_5 , адвокат Коваль В.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила суд:
- розірвати договір про заміну набувача за договором довічного утримання, укладеного 14.06.2021 між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 968;
- розірвати договір довічного утримання, укладений 24.11.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 7-1427;
- скасувати обтяження у вигляді заборони на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2310430680000, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 40949217 від 24.11.2011;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2310430680000.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрик О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7-1427. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 передала у власність, а ОСОБА_6 отримав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.7 Договору умовами довічного утримання є забезпечення ОСОБА_5 грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності на які позивачка самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя у розмірі 650 грн./місяць, а також крім цієї щомісячної виплати ОСОБА_6 також зобов'язується сплачувати визначений перелік комунальних послуг за квартиру, передбачений Договором та у терміни, встановлені договорами про надання комунальних послуг.
14 червня 2021 року у зв'язку з неможливістю ОСОБА_6 у подальшому виконувати умови договору довічного утримання, між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 968.
У Договорі про заміну набувача змінено суму щомісячного грошового довічного утримання позивача з 650 грн. на 1700 грн./місяць. Всі інші права та обов'язки залишилися без змін.
05 квітня 2022 року ОСОБА_5 впала та отримала забій голови.
З 04 травня 2022 по 12 травня 2022 року ОСОБА_5 перебувала в лікарні з діагнозом ІХС, кардіосклероз, поза госпітальна пневмонія, пролежень в області сідниці.
З 17 травня 2022 по 31 травня 2022 року ОСОБА_5 перебувала у лікарні з діагнозом короновірусна хвороба Covid-19, з 31 травня 2022 року по 03 червня 2022 року також перебувала у лікарні.
Представник позивача зазначає, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я стала нести значні грошові витрати на лікування, а також стала потребувати догляду.
14 червня 2022 року направила відповідачу лист з пропозицією розірвати Договір довічного утримання, однак 21 червня 2022 року отримала пропозицію, яка серед іншого містила пропозицію щодо збільшення грошового забезпечення до 4000 гривень.
З урахуванням наведеного, звернулася до суду з зазначеним вище позовом.
Ухвалою суду від 26 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22 вересня 2022 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотання про заміну позивачки її правонаступником.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 10 липня 2023 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника позивача - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Коваль В.В. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили суд їх задовольнити. ОСОБА_1 наполягаючи на позовних вимогах пояснила, що 06 березня 2022 року під час війни виїхала з України, а мама відмовилась, тому залишилася в м. Києві. 22 квітня 2022 року повернулася до м. Києва, оскільки мама погано себе почувала та потребувала догляду. Зателефонувала ОСОБА_4 , але він повідомив, що може збільшити розмір грошового забезпечення. Після виписки з лікарні забрала маму до себе, грошей, які надавав ОСОБА_4 було недостатньо. Дзвонила в Управління соціального захисту з проханням надати соціального працівника, але вони повідомили, що така послуга надається одиноким людям. Потім знову розмовляла з ОСОБА_4 , пояснила, що мамі потрібний постійний догляд, він відповів, що може знайти студентів, які будуть доглядати. Після цього вона вирішила звернутися до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити, посилаючись на те, що фактично ініціатором позову на його думку була не ОСОБА_5 , а іі донька ОСОБА_1 . Зазначив, що з моменту укладення договору, а саме з 24 листопада 2011 року Договір виконувався належним чином, жодних зауважень щодо його невиконання не було. Вважає, що фактично між сторонами виник спір щодо зміни розміру грошового забезпечення, тому на його думку звернення ОСОБА_1 з даним позовом є неефективним способом захисту. Крім того, укладаючи Договір про заміну набувача ОСОБА_5 , якій на той момент було 83 роки не могла не усвідомлювати, що в такому поважному віці людина може: отримувати травми, хворіти, тощо, тим паче, що в той час була короновірусна інфекція, тому вважає, що обставини, на які позивається представник позивача не є істотними в розумінні ст.652 ЦК України.
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження та копією свідоцтва про укладення шлюбу.
24.11.2011 ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 . Договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 7-1427.
Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 передала у власність, а набувач отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_6 зобов'язався забезпечувати ОСОБА_5 утриманням довічно на умовах цього договору.
Відповідно до п.7 Договору умовами довічного утримання є забезпечення ОСОБА_5 грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності на які позивачка самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя у розмірі 650 грн./місяць, а також крім цієї щомісячної виплати ОСОБА_6 також зобов'язується сплачувати визначений перелік комунальних послуг за квартиру, передбачений Договором та у терміни, встановлені договорами про надання комунальних послуг.
14 червня 2021 року у зв'язку з неможливістю ОСОБА_6 у подальшому виконувати умови договору довічного утримання, між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 968.
У Договорі про заміну набувача змінено суму щомісячного грошового довічного утримання позивача з 650 грн. на 1700 грн./місяць. Всі інші права та обов'язки залишилися без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років ОСОБА_5 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Частина друга статті 755 ЦК України визначає, що договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Отже, безумовною підставою для припинення договору довічного утримання є настання смерті відчужувача.
Оскільки під час розгляду справи в суді про розірвання договору довічного утримання ОСОБА_5 померла, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір припинив свою дію, а тому договір довічного утримання та договір про заміну набувача за договором довічного утримання не може бути розірвано, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду з вимогою розірвати договір довічного утримання, укладений 24.11.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_7 .
За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Таким чином, враховуючи визначений позивачем склад учасників справи, та той факт, що суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено право суду самостійно здійснення заміни відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені заявлених позовної вимоги.
Крім того, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року (справа №756/3891/21) викладено правовий висновок, відповідно до якого договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (абзац 1 частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто, правом вимагати припинення зобов'язання наділяється лише його сторона. Особа, яка не була стороною зобов'язання на момент його виникнення, та яка не набула статус сторони зобов'язання не може вимагати припинення зобов'язання.
Тобто, правом звертатися до суду з позовною вимогою про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) наділена лише одна з сторін договору, а не будь-яка інша особа.
Отже, ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_1 ) не була стороною договору про заміну набувача за договором довічного утримання, укладеного 14.06.2021, а тому не наділена правом заявляти позов про розірвання вказаного договору і не є належним позивачем в даній справі.
Позовні вимоги про скасувати обтяження у вигляді заборони на квартиру та визнання за ОСОБА_5 право власності на квартиру, яка є предметом договору довічного утримання, також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними та їх вирішення залежить від задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що у задоволенні заявлених позовних вимог позивачеві відмовлено, тому не підлягають відшкодуванню понесені нею судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та договору про заміну набувача за договором довічного утримання, визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА