Справа № 752/3319/22
Провадження № 2/752/2068/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
Іменем України
12.05.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
за участі секретаря - Ящука Д.О.,
провівши заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором позики від 19.07.2021 року у сумі 140 500, грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2021 року ОСОБА_2 отримав від позивача в борг 210 000,00 грн, про що власноручно написав розписку.
Позивач вказує, що відповідач зобов'язався повернути позивачу борг до 19.08.2021 року та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 50 000,00 грн, однак свої зобов'язання не виконав у визначений строк в повному обсязі і повернув йому 119 500,00 грн, з яких 50 000,00 грн - проценти за користування, 69 500,00 грн частини суми позики, однак решту бору у розмірі 140 500,00 грн не повернув.
В обгрунтування позову позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, однак остання виконана не була.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність та ухвалення заочного рішення.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про місце і час слухання справи повідомлявся судом належним чином за місцем реєстрації.
На підставі ст.ст.128, 130 ЦПК України відповідач вважаються належним чином повідомленим про місце і час судового розгляду.
Відповідно до ст.280 ЦПК України та на підставі заяви позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, за змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 19.07.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Конотопським МРВ УМВС України в Сумській області, проживаючий за адрсеою: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти у борг, в розмірі 210 000,00 грн. Зобов'язався повернути надану йому грошову суму 210 000,00 грн та процент за користування у розмірі 50 000,00 грн, до 19.08.2021 року.
Зазначені обставини підтверджуються розпискою, оригінал якої знаходиться у позивача.
Позивач визнає, що відповідач частково виконав свої зобов'язання та повернув йому суму позики в розмірі 119 500,00 грн, з яких 50 000,00 грн - проценти за користування, 69 500,00 грн - частина суми позики.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає про те, що позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З боку відповідача суду на момент розгляду справи не надано доказів виконання обов'язку за договором позики в повному обсязі.
З огляду на викладене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість за договором позики від 19.07.2021 року у сумі 140 500, грн та судовий збір у розмірі 1405,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя