Справа №705/978/22
2-др/705/7/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2022 позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2792 від 03.10.2019, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною на іпотечному договорі № CSU0GA00000110 від 25.04.2008, посвідченому приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Андрухом С.Д. за № 1247. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
06.11.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути на його користь кошти в сумі 80000 грн. за надання правничої допомоги адвокатом, оскільки, на його думку, суд при вирішенні даної справи не вирішив питання про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне розгляд справи проводити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст.141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.
Виключення з цього правила міститься в ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому, ст.141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2022 позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Позивач ОСОБА_1 будь-яких доказів, зокрема на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу до матеріалів справи не долучив, як і клопотання, у тому числі про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, у тексті позовної заяви взагалі відсутні відомості про те, що позивачу надавалася правнича допомога.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, відсутність заяви ОСОБА_1 про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, а також порушення порядку та строків для подання відповідних доказів, можна стверджувати про відсутність підстав для розгляду поданих ним документів.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.126,141,265, 270, ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко