ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
01 вересня 2006 р.
Справа № 3/54
за позовом ОСОБА_1 який діє в інтересах приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ,76018
до відповідача Івано-Франківського обласного колективного підприємства "Медтехніка" вул.Б.Хмельницького,90А, м.Івано-Франківськ,76000
Cуддя Фрич Марія Миколаївна
При секретарі Сивак Ірина Михайлівна
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність НОМЕР_1 від 25.06.06 р. )
Від відповідача: Скиданюк М. В. - представник, (довіреність № 326/98від 22.06.06 р. )
Учасник судового засідання: Новак Я. В. - директор КП "Медтехніка", (посвідчення водія № 01 від 31.12.02 р.)
Від відповідача: Ільків Л. М. - представник, (довіреність №344/113 від 03.07.06 р. )
Від відповідача: Пшик І. Р. - представник, (довіреність №327/99 від 22.06.06 р.): ОСОБА_1 - представник, (довіреність НОМЕР_1 від 25.06.06 р. )
СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про стягнення боргу за договором купівлі-продажу на суму 699490грн., та визнання недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_2 від 07.02.2006року за зустрічним позовом.
Засідання суду проведено з застосуванням перерви.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено,що позивачем ПП ОСОБА_2 заявлено до Івано-Франківського обласного колективного підприємства "Медтехніка" вимогу сплатити борг в розмірі 699490грн. з посиланням на:
- договір НОМЕР_2від 7 лютого 2006року, відповідно до якого позивач зобов"язувався передати товар відповідачу після підписання договору, а відповідач - прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату протягом тридцяти днів з моменту його відвантаження;
- специфікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 та накладну НОМЕР_3 від 3 квітня 2006року, відповідно до яких товар передано відповідачу;
- актНОМЕР_4взаємних розрахунків на 15 травня 2006року, як доказ наявності боргу в розмірі заявленого позову.
Відповідач вимоги позивача не визнав та заявив зустрічну позовну заяву з вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу НОМЕР_2від 7 лютого 2006року посилаючись при цьому на :
- ч.1 ст.92, ст.ст. 97, 651 Цивільного кодексу України, тобто на факт укладення угоди, яка суперечить цілям діяльності підприємства;
- на ч.1ст.207 Господарського кодексу України, тобто на визнання недійсним господарського зобов"язання, укладеного учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції.При цьому сторона посилається на закінчення трудового контракту директора з підприємством;
- на факт зловмисної домовленості однієї сторони з другою, оскільки сума, на яку укладено договір є економічно необгрунтованою, явно завишеною, враховуючи ту обставину, що за весь період, який передував укладенню спірної угоди, не було укладено жодного договору на подібну суму;
- на факт порушення порядку укладення договору,оскільки в його укладенні не приймав участі головний бухгалтер підприємства та на порушення директором підприємства Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність";
- на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким,що порушує публічний порядок, є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи;
- на фіктивний характер спірної угоди.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та з врахуванням вимог діючого законодавства вважає за правильне в спірному випадку вказати на наступне:
По зустрічний позовній заяві: Ст.203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочинів. Відповідно ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України.
Отже,особа,яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.Крім того, зміст правочину не може суперечити вимогам діючого законодавства.
Фактично, договір НОМЕР_2 від 7 лютого 2006 року підписано з обох сторін директорами підприємств, в тому числі зі сторони підприємства "Медтехніка" директором - в межах наданих йому повноважень.По договору відбулось реальне виконання, про що свідчить накладна на передачу товару .Спірний договір за своїм характером є договором купівлі-продажу і суду не доведено, що зміст договору суперечить вимогам діючого законодавства.
За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.При цьому судом не приймається до уваги доводи позивача з огляду на таке:
- позивачем не доведено суду документально відсутність у директора підприємства повноважень на укладення відповідного договору на момент його підписання;
- суду також не доведено, чому договір купівлі-продажу товару за асортиментом, торгівлею яким займається сторона є таким, що суперечить цілям його діяльності;
- інші обставини, викладені в зустрічній позовній заяві ( укладення угоди директором не в інтересах підприємства, а в особистих, сума угоди є економічно необгрунтованою, змова представників сторін угоди, укладення угоди, спрямованої на створення стійкої неплатоспроможності підприємства, доведення до банкрутства, договір укладено з метою передачі майна іншій особі і тому подібне) носять голослівний характер і такі обставини без додаткових доказів не можуть визнаватися судом за доведені факти.
Щодо доводів позивача про допущення на підприємстві порушень бухгалтерського обліку - то суд зауважує,що за такі порушення, якщо вони фактично мають місце - передбачена інша відповідальність та вони не впливають на дійсність правочину,оскільки договір визнається недійсним з підстав невідповідності його законодавству, розуміючи при цьому, що законодавству не відповідає його зміст, а бухгалтерський облік проводиться на стадії виконання договору.
Щодо посилання позивача на ст.228 Цивільного кодексу України, то слід зауважити, що названа норма права передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України - у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Щодо доводів позивача про наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною необхідно вказати на те, що позивачем не подано жодних доказів про наявність таких намірів зі сторони ПП ОСОБА_2 При недоведеності цієї обставини -немає підстав для застосування ст. 232 Цивільного кодексу України.
Необгрунтованими є посилання позивача на фіктивний характер спірної угоди, оскільки відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором. В спірному випадку суду подано докази про реальне виконання однією із сторін договірного зобов"язання, що спростовує думку про фіктивний характер договору.
Суд розглянув і вимоги заяви позивача, якою сторона просить призначити судову експертизу, відхиливши ці вимоги, приймаючи до уваги ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони самостійно подають суду докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень. З наведеного випливає висновок про те, що сторона не позбавлена права та можливості самостійно провести експертизу. Крім того, суду не доведно наявність підстав для проведення експертизи на вимогу суду.
По основному позову.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.
7 лютого 2006 року сторонами по справі підписано договір, на виконання вимог якого (п. 3.1 договору), позивач по первісному позову передав товар, про що свідчить накладна НОМЕР_5 від 03.04.2006р.
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Проте, відповідач не подав суду доказів про оплату вартості отриманого товару. За таких обставин договірне зобов"язання відповідачем не виконано, внаслідок чого порушено право позивача на отримання вартості поставлених матеріальних цінностей і в наявності всі підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Доводи відповідача про відсутність договірних відносин, а відтак і договірних зобов"язань перед позивачем -судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовані судовим розглядом зустрічної позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 203, 215,232, 234, 629 Цивільногокодексу України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Задоволити первісний позов.
Стягнути з відповідача Івано-Франківського обласного колективного підприємства "Медтехніка" вул.Б.Хмельницького, 90 А, м.Івано-Франківськ, 76000 ( Р/р 26003015468 в "Укрексімбанку" м.Івано-Франківська, код 03568451, МФО 336688) в користь позивача Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, м.Ізюм,Харківської області ( Ід.код НОМЕР_6) - 699490грн. основного боргу, 6994грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ суду видати підсля набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Фрич Марія Миколаївна
рішення підписане 04.09.06
Внесено в систему "Діловодство" 04.09.06р.
Сивак І.М.