461/7492/23
2-а/465/406/23
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
"03" листопада 2023 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівського районного упрвління поліції №2 (як це зазначено в позові) про скасування постанови ГБВ №580887 від 27 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся в Галицький районний суд м.Львова з адміністративним позовом до Львівського районного упрвління поліції №2 (як це зазначено в позові) про скасування постанови ГБВ №580887 від 27 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2023р. адміністративну справу передано за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.
Підстави такого рішення викладені в ухвалі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023р., головуючим суддею визначено суддю Кузя В.Я., матеріали отримано суддею 30.10.2023р.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Ч.2 ст.9 КАС України визначено, що Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту адмінітративного позову вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позов не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.159 КАС України, заявою по суті справи є, зокрема, позовна заява.
Стаття 160 КАС України містить ряд вимог до позовної заяви.
Так, п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС позивачем не зазначено його реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, повне найменування відповідача - Львівське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, офіційні електронні адреси або адреса електронної пошти.
Відповідно до п.4 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем в підтвердження позовних вимог долучено копію оскаржуваної постанови ГБВ №580887 від 27 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, яка є нечитабельною.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ч.2 цієї статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом з тим, ч.6 визначено, що суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Згідно п.5.20 Національних стандартів України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2020, текст документу повинен містити інформацію, заради зафіксування якої було створено документ, відповідно до п. 4.1. цього стандарту, документ повинен містити (п.п. 20) - текст документа, який є головним елементом документу. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.
Відповідно до правил ЄСПЛ встановлено певні вимоги до документів, зокрема, відповідно до Пояснювальної нотатки для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, вимоги до поданих копій: текст повинен бути зрозумілим і читабельним; копії повинні бути повними (всього документу).
Текст документа повинен бути зрозумілим і читабельним, щоб можливо було вільно читати.
Відтак, суд зобов"язує позивача долучити до матеріалів адміністративної справи другий примірник оригіналу оскаржуваної постанови, з якого можливо встановити її зміст, тобто текст повинен бути зрозумілим і читабельним.
В порушення вимог п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналу письмового доказу - оскаржуваної постанови, копію якої додано до заяви.
В порушення вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України,в позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відтак, позивачу слід долучити примірник позовної заяви з додатками для скерування відповідачу.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18 березня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг по адміністративній справі № 543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, зазначає, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 року з 01 січня встановлений у розмірі 2684 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 536,80 гривень.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.
Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 № R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Також ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Така позиція була викладена у справі «Георгел та Георгета Стоїческу проти Румунії».
При розгляді справ ЄСПЛ установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того щоб гарантувати такий справедливий баланс та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від сплати судового збору тих заявників, які можуть довести своє погане фінансове становище.
Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Позивачем до позову не надано документа на підтвердження сплати судового збору, або про звільнення від сплати судового збору.
В позовній заяві позивач зазначає, що в нього вкрай тяжке матеріальне становище, відтак просить звільнити його від сплати судового збору. Разом з тим, будь - яких документів в підтвердження даних обставин суду не надав.
Відтак, до позовної заяви слід долучити оригінал квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 536 (п"ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
П.2 ч.5 ст.44 КАС України визначено, що учасники справи зобов"язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи, а п.5 - подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали, а також зобов'язати позивача, надати суду документи про усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, -
постановив:
Матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівського районного упрвління поліції №2 (як це зазначено в позові) про скасування постанови ГБВ №580887 від 27 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, усунути вказані недоліки позовної заяви.
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. Кузь