Справа №522/21097/23
Провадження №3/522/12622/23
Провадження №3/522/12631/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2023 року з Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справи за фактом вчинення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Також, 26 жовтня 2023 року Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справи за фактом вчинення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Косіциній В.В.
Нормами чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права на об'єднання справ про адміністративні правопорушення.
Проте відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування кожної справи.
Вказані матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд.
Саме тому, задля забезпечення своєчасного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567386 від 14.10.2023 року, 14 жовтня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567305 від 14.10.2023 року, 14 жовтня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків згідно ст.150 СК України по відношенню до своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме не знав про місцезнаходження своєї малолітньої доньки, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
Судове засідання було призначено на 01.11.2023 року, та у зв'язку з неявкою особи, що притягується до адміністративної відповідальності було відкладено на 06.11.2023 року.
У судове засідання, призначене на 06.11.2023 року ОСОБА_1 - не з'явився, проте, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений шляхом надіслання повістки засобами електронного зв'язку на номер телефону, вказаний у постанові, що підтверджується довідкою.
В своїх рішеннях у справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу resjudicata, тобто принципу остаточності судових рішень.
Встановлення в законі строків на розгляд справи про адміністративне правопорушення також спрямоване на забезпечення вказаного принципу.
З огляду на вищевикладене, а саме ту обставину, що суд вичерпав всі можливі засоби повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, місце та час судового засідання, згідно ст. 268 КУпАП явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.184 КУпАП не визнана обов'язковою, а також з огляду на встановлені законом строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та строки накладення адміністративних стягнень, суд дійшов висновку про недоцільність повторного відкладення судового засідання і необхідності розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567386 від 14.10.2023 року суд зазначає наступне.
У ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Згідно ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
З зазначеного, суд робить висновки про те, що домашнє насильство може вчинятися, зокрема, відносно дитини, а тому, у разі вчинення таких дій, до особи застосовуються, зокрема, заходи юридичної відповідальності, в тому числі передбачені статтею 173-2 КУпАП.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок. Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказами, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є:
1.Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567386 від 14.10.2023 року та даними, що у ньому містяться, в тому числі обставини вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснення прав та обов'язків, дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом протоколу, про що наявний його підпис. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї малолітньої доньки домашнє насильство, виражене у психологічній формі;
2. Рапортом, з якого вбачається, що 13.10.2023 року до ЧЧ ВП№1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що зникла її донька - ОСОБА_2 . В ході відпрацювання даного звернення було встановлено, що неповнолітня - ОСОБА_2 неодноразово втікала з дому. 14.10.2023 року місцезнаходження ОСОБА_2 - було встановлено. Вона стверджувала про те, що зокрема, ОСОБА_1 , що є її татом вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру;
3. Рапорт про прийняття повідомлення про зникнення дитини;
4. Протокол допиту потерпілої - ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_2 - зникла;
5. Заява про не розгляд повідомлення про зникнення дитини у зв'язку з тим, що вона знайшлася;
6. Пояснення ОСОБА_2 з яких вбачається, що члени її сім'ї регулярно вчиняють відносно неї домашнє насильство;
7. Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
8. Витягом, з якого вбачається, що відносно ОСОБА_1 неодноразово складали протоколи про адміністративні правопорушення за фактом вчинення правопорушень, передбачениих ст.173-2 та 184 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.38 КУпАП, Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тому, суд дійшов до висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567305 від 14.10.2023 року, за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, суд зазначає наступне.
У ч.2 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона полягає в ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом даного правопорушення є батьки неповнолітнього або особи, що їх заміняють.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів.
Відповідно положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина - особа віком до 18 років (повноліття). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому, на момент вчинення правопорушення - їй не виповнилося 18 років.
Згідно ст. 12 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Доказами, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП є:
1.Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №567386 від 14.10.2023 року та даними, що у ньому містяться, в тому числі обставини вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснення прав та обов'язків, дані, які свідчать про те, що ОСОБА_4 ознайомився зі змістом протоколу, про що наявний його підпис. З протоколу вбачається, що ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 полягає у тому, що він не знав де перебуває його неповнолітня дитина;
2. Рапорт, з якого вбачається, що 13.10.2023 року зникла неповнолітня особа - ОСОБА_2 ;
3. Рапорт, з якого вбачається, що члени сім'ї ОСОБА_2 вчиняють відносно неї домашнє насильство;
4. Витяг, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП;
5. Поясненням ОСОБА_2 , де вона зазначила, що члени її сім'ї вчиняють відносно неї домашнє насильство;
6. Постановою. Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/14804/23 від 08.08.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тому, суд дійшов до висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У статті 23 КУпАП вказано на те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Відповідно до статті 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема: ст.173-2 та 184 КУпАП..
У відповідності дост.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Санкція ч.1 ст.173-2 КУпАП вказує на те, що вчинення такої діяння тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Санкція ч.2 ст.184 КУпАП вказує на те, що вчинення такої діяння тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На думку суду, найбільш серйозним правопорушенням з числа вчинених є адміністративне правопорушення, передбачене у ч.2 ст.184 .
З урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушника, суд вважає необхідним визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.184 КУпАП та накласти на вказану особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (сімнадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.
У статті 40-1 КУпАП зазначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, та законом України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст.40-1, ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.184 ,247,283,284 КУпАП, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Справи про адміністративні правопорушення №522/21097/23 (провадження №3/522/12631/23) та №522/21097/23 (провадження №3/522/12622) об'єднати в одне провадження під номером 3/522/12622.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисяча сімсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Внести Службі у справах дітей Одеської міської ради (адреса: 65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4, (048) 728 37 95, (048) 728 35 44, e-mail: slujspravditei@od.gov.ua) та Приморській районній адміністрації Одеської міської ради пропозицію щодо вжиття наступних заходів:
Провести перевірку умов проживання малолітньої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання АДРЕСА_1 та перевірку стану виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України.
Повідомити суд про вжитті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Косіцина В.В.