Справа № 456/4667/23
Провадження № 1-кп/456/428/2023
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження за № 12023142130000249 від 17.08.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долішнє Стрийського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Єдинець ОСОБА_6 16 серпня 2023 року близько 19 год. 50 хв. перебував разом з дружиною Єдинець ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 , де між ними на грунті особистих раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт.
Надалі ОСОБА_5 з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, перебуваючи в кухні вказаної квартири, наніс останній один удар рукою по обличчі та один удар в нижню ділянку правої ноги.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців спинки носа, нижніх повік обох очей, правого гомілково-ступневого суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 умисно спричинив легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений умисно спричинив потерпілій легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання, в якому просила не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Правова позиція потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 16.08.2023 близько 19:50 між нею та її чоловіком ОСОБА_5 за місцем їхнього проживання в АДРЕСА_3 виник словесний конфлікт, тоді ОСОБА_5 підійшов до неї та наніс їй один удар рукою по обличчі в область носа та один удар ногою в нижню ділянку правої ноги. Просить призначити йому покарання відповідно до закону.
Правова позиція сторони захисту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що 16.08.2023 близько 19:50 в ході словесного конфлікту за місцем їхнього проживання в АДРЕСА_3 він наніс потерпілій ОСОБА_4 один удар рукою по обличчі в область носа та один удар в нижню ділянку правої ноги. Щиро розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати.
Межі судового розгляду кримінального провадження.
Отримавши показання Єдинця ОСОБА_8 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, і судовий розгляд було обмежено допитом потерпілої, обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.
Висновки суду.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, тому кваліфікація дій обвинуваченого зач. 1 ст. 125 КК України є вірною.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, є учасником бойових дій, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання; позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону; обставини, що пом'якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставини, які обтяжують покарання, якими є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з якою винний перебуває в сімейних відносинах.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Єдинця ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1