Справа № 464/5447/23
пр.№ 2/464/1527/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Андрушко Н.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_3 , до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений 15 січня 2002 року, зареєстрований Золочівським районним відділом РАГС Львівської області, актовий запис №02.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 15 січня 2002 року перебуває з відповідачем у шлюбі. В подружжя є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою. Однак, спільне сімейне життя між сторонами не склалось, у зв'язку із різними поглядами на життя, ведення побуту, відсутністю взаєморозуміння. З травня 2020 року сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Оскільки відповідач не має можливості з'явитися до органу реєстрації актів цивільного стану та подати спільну заяву про розірвання шлюбу або надати нотаріально посвідчену заяву про припинення шлюбу, позивач змушена звертатися з вимогою про розірвання шлюбу в судовому порядку. Вважає, що збереження шлюбу та примирення між сторонами є неможливим, а подальше подружнє життя суперечитиме її інтересам, у зв'язку із чим просить суд позов задовольнити та розірвати шлюб.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позовних вимог.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 СК України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Частиною 2 статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2002 Відділом РАГС Золочівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 15 січня 2002 року уклали шлюб, зареєстрували такий в Золочівському районному відділі РАГС Львівської області, актовий запис №02. Після державної реєстрації шлюбу, позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Судом встановлено, що позивач та відповідач міцної сім'ї не створили, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя, спільний побут та подружні обов'язки. У подружжя неповнолітніх дітей немає, шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Між ними втрачено почуття взаєморозуміння, без якого повноцінна сім'я існувати не може, а примирення неможливе.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечив проти задоволення позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. З цього слідує, що подальше збереження шлюбу, який існує формально, суперечитиме інтересам сторін, а тому позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, згідно з якими у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову понесено судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 грн., а відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відтак суд приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що становить 536,80 грн., а решту судових витрат у розмірі 536,80 грн. стягнути з відповідача на її користь.
На підставі ст. ст. 24, 105, 112 СК України, керуючись ст. ст. 2, 12, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Шлюб, укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Золочівським районним відділом РАГС Львівської області, актовий запис №02, - розірвати.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 07 листопада 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуюча Сабара Л.В.