Справа № 509/4681/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/4681/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини
ВСТАНОВИВ:
14.08.2023 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, у якому просить суд розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 04.06.2022 року сторони зареєстрували шлюб, в подальшому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте незважаючи на народження дитини спільне життя у подружжя не склалося у зв'язку з виявленням несумісності характерів, різних поглядів на життя. Протягом останніх пів року подружжя не підтримує стосунків, спроби зберегти сім'ю позитивних результатів не дали. Крім тог на утримання матері залишився син ОСОБА_3 , та позивач просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання, оскільки батько дитини є здоровою працездатною людиною, тому повинен утримувати свого сина.
Ухвалою судді від 18.08.2023 року відкрито провадження у справі та в порядку ст.ст. 274, 277 ЦПК України призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, разом з позовом подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, особисто повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням яке повернуто на адресу суду. Відзиву, додаткових заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (виданого повторно 25 травня 2023 року), 04 червня 2022 року Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 83.
Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ».
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.2022 року.
На сьогоднішній день шлюб існує лише формально, подружжя проживає окремо, спільне господарство не ведеться.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Статтею 24 СК України передбачено - шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу - не допускається.
Одночасно, статтею 56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку допомогою фізичного або психічного насильства - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що сторони спільно не проживають, не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Згідно з ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд дійшов висновку, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти цього, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).
Суд встановив, що сім'я розпалась остаточно, відповідач залишив сім'ю. Відсутність взаєморозуміння між сторонами призвела до втрати почуття любові та поваги, а тому суд приходить до висновку, що збереження сім'ї між сторонами неможливе і шлюб слід розірвати.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно із ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір у розмірі1073, 60 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина, суд приходить до висновку, що така вимога також підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За визначенням ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (п. 2 ч. 2ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як убачається з пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до частини третьої статті 15 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Процесуальні права та обов'язки сторін визначено статтею 49 ЦПК України, зокрема, пунктом 1 частини першої передбачено право відповідача на визнання позову (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача стягнути судові витрати.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 142, 259, 263-265,354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 24, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений 04 червня 2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 83.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати у розмірі 1073, 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів у сумі 1073, 60 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко