Справа № 953/44/23
н/п 1-кп/953/582/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12022220000000604 від 12.10.2022за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого начальником дільниці КП «Благоустрій міста Ізюма», зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме міста Ізюм, в кінці березня 2022 року, точний день та час не встановлено, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною-агресором російською федерацією, добровільно зайняв посаду пов'язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупаційній території, а саме посаду так званого «заместителя директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма», а в подальшому «исполняющего обязанности директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма».
Так, в кінці березня 2022 року, точний день та час не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території КП «Благоустрій міста Ізюма», розташованого за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Червоногірська, 74, в якості активного учасника прийняв участь в організації та проведенні заходу, під час якого було оголошено про призначення ОСОБА_7 на посаду так званого «директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма», а ОСОБА_5 так званим «заместителем директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма», після чого останній оголосив про початок виконання своїх повноважень.
В подальшому, приблизно у кінці травня 2022 року, точну дату не встановлено, ОСОБА_7 пішов на лікарняний, та ОСОБА_5 , добровільно обійняв посаду так званого «исполняющего обязанности директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма», на якій побув приблизно два місяці та виконував обов'язки директора.
Так, ОСОБА_5 як виконуючий обов'язки директора та заступник директора «комунального предприятия Благоустройство города Изюма» організовував роботу вказаного підприємства, проводив наради, надавав працівникам вказівки щодо їх діяльності, брав участь у нарадах під керівництвом окупаційної влади м. Ізюм, приймав на роботу працівників, організовував видачу заробітної плати у російських рублях та виконував інші адміністративно-господарські функції як директор.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави - агресора, створеної на тимчасово окупаційній території.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково.Пояснив, що після окупації м. Ізюм представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації, він перебував вм. Ізюм Харківської області. Підтвердив фактичні обставини справи про те, що він в період з квітня 2022 року до початку вересня 2022 виконував покладені окупаційною владою обов'язки, перебуваючи на посаді «исполняющего обязанности директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма». Однак, заперечував зайняття такої посади добровільно. Пояснив, що на початку квітня 2022 року його будинок було пошкоджено, та він займався його ремонтом. Під час ремонту йому допомагали колеги (двірники). Одного дня він вийшов за двір та побачив осіб чеченської національності, які спитали його прізвище, ім'я та по батькові, а також попереднє місце роботи, після чого запропонували стати директором КП «Благоустройство города Изюм». На вказану пропозицію він відмовився, після чого один з військових почав йому погрожувати, пересмикнув затвор автомату у напрямку дітей, які на той час знаходилися на подвір'ї будинку та сказав, щоб він під'їхав до них, а у разі відмови - буде погано його родині. У зв'язку з цим він був змушений приступити до виконання покладених на нього обов'язків, а саме: прибирати місто Ізюм, зокрема: збирати сміття, спилювати дерева, розвозити питну воду громадянам, оскільки водопровід був пошкоджений. Також зазначив, що коли був відсутній начальник, він їздив на нараду, де звітував про виконану роботу. Зазначив, що будь-яких документів він не підписував, грошових коштів за виконану роботу не отримував. Оплату отримував у вигляді продуктів харчування. Самостійно виїхати на підконтрольну територію України він не міг.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
- даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 14.12.2022, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2022 (а.с. 38-41 т. 2), згідно якого 14.12.2022 з 11:00 год. по 11:25 год. слідчим СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 проведено тимчасовий доступ до речей і документів (а.с. 42-46 т. 2);
- даними, що містяться в протоколі огляду предметів та документів, в ході якого оглянуто «заявление ОСОБА_5 », без дати, за підписом ОСОБА_5 , виконане російською мовою на 1 арк.; «Трудовий договір від 23.06.2022», без номера, за підписом «и.о. директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_9 » та «работник ОСОБА_5 », виконаний російською мовою на 1 арк.; «Приказ № 27-к исх. № 27 от 02.05.2022» за підписом «и.о. директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_9 » та « ОСОБА_5 », виконаний російською мовою на 1 арк.; копію «Распоряжения № 21 від 29.07.2022 о создании коммунальных предприятий Изюмского района Харьковской области», за підписом «и.о. Главы Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области ОСОБА_10 », виконаного російською мовою на 1 арк.; копію «Списка работников КП «Благоустройство города Изюм» на получение гумманитарной помощи на 13.08.2022 г.», виконаного російською мовою на 2 арк.; копію листа «Главе администрации г. Изюм и Изюмского района ОСОБА_10 » від «заместитель директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_5 », без підпису, без дати та номеру, виконаного російською мовою на 1 арк.; копію листа «Главе администрации г. Изюм и Изюмского района ОСОБА_10 » від «заместитель директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_5 », без підпису, від 17.06.2022 г., исх. 8, виконаного російською мовою на 1 арк.; «список работников КП «Благоустройство города Изюм» на получение гумманитарной помощи на 13.08.2022 г.», виконаний російською мовою на 1 арк.; копію «Табеля КП «Благоустройство города Изюм» за июнь 2022 р.», без підпису, без дати, виконаного російською мовою на 4 арк. (а.с. 47-48 т. 2);
- даними, що містяться в протоколі отримання зразків для експертизи від 29.11.2022, згідно яких слідчий СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, відібрав у ОСОБА_5 зразки почерку та підпису для проведення почеркознавчої експертизи (а.с. 66-91 т. 2);
- висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.12.2022 № СЕ-19/121-22/17028-ПЧ, згідно висновку якого: підпис від імені ОСОБА_5 над рядком «(подпись)» в заяві від імені ОСОБА_5 про надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 10 тис. рублів виконаний ОСОБА_5 (а.с. 96-102 т. 2);
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що до тимчасової окупації м. Ізюм він працював на посаді директора КП «Благоустрій м. Ізюм», а обвинувачений ОСОБА_5 працював майстром в ЖЕК. На час окупації КП «Благоустрій м. Ізюм» знаходилося у простої, виплата заробітної плати не здійснювалася. 03.03.2022 свідок отримав поранення та 08.03.2022 його було евакуйовано до лікарні м. Дніпра. Коли свідок знаходився в лікарні йому від родичів стало відомо, що ОСОБА_5 працює в КП «Благоустройство города Изюма» на посаді заступника директора, після деокупації м. Ізюм та початку роботи КП «Благоустрій м. Ізюм» він бачив документи за підписом обвинуваченого ОСОБА_5 ;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що під час тимчасової окупації вона перебувала у м. Ізюм. У зв'язку з відсутністю коштів, у квітні місяці 2022 року вона працевлаштувалася до КП «Благоустройство города Изюма», де, поспілкувавшись з ОСОБА_5 , який ознайомив її з технікою безпеки та обсягом роботи, яку необхідно виконувати, приступила до її виконання. За виконану роботу вона один раз отримала заробітну плату у розмірі 21 000 російських рублів, також отримувала продукти харчування. Трудовий договір підписувала пізніше. Їй відомо, що на нараді вирішили, що керівником КП «Благоустройство города Изюма» буде ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 буде йому допомагати;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що під час тимчасової окупації він перебував у м. Ізюм та 21.05.2022 працевлаштувався до КП «Благоустройство города Изюма», де поспілкувавшись з ОСОБА_5 , який ознайомив його з технікою безпеки та обсягом роботи, яку необхідно виконувати, приступив до її виконання. За виконання роботи один раз отримав заробітну плату у розмірі 21 000 російських рублів, також отримував продукти харчування;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що з 02.09.2019 працювала на посаді двірника в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебувала в м. Ізюм та з травня 2022 працевлаштувалася до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду двірника, де виконувала покладені на неї обов'язки. При працевлаштуванні ОСОБА_5 займав посаду заступника директора КП «Благоустройство города Изюма» та проводив з нею співбесіду, після чого вона приступила до виконання своїх обов'язків, за що один раз отримала заробітну плату у розмірі 23 000 російських рублів, також отримувала продукти харчування. Трудовий договір підписувала у серпні 2022 року;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що з 2011 року працює на посаді двірника в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебувала в м. Ізюм. Перебуваючи на подвір'ї свого будинку побачила ОСОБА_5 , який працюючи в КП «Благоустройство города Изюма» спитав коли вона вийде на роботу. Вона повідомила ОСОБА_5 , що завершить домашні справи та приступить до виконання своїх обов'язків. З 13.06.2022 вона почала працювати двірником в КП «Благоустройство города Изюма». Через деякий час були проведені збори трудового колективу, на яких було обрано керівника КП «Благоустройство города Изюма» - ОСОБА_7 та його заступника - ОСОБА_5 . Заяву про прийняття на роботу вона не писала, однак пізніше підписувала трудовий договір. Під час роботи двірником, за що один раз отримала заробітну плату у розмірі 23 000 російських рублів, також отримувала продукти харчування;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що під час тимчасової окупації він перебував у м. Ізюм та у травні 2022 року працевлаштувався до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду вантажника. При працевлаштуванні ОСОБА_5 , який займав посаду заступника директора КП «Благоустройство города Изюма», проводив з ним співбесіду, після чого він приступив до виконання своїх обов'язків з вивозу сміття, за що один раз отримав заробітну плату у розмірі 21 000 російських рублів, також отримував продукти харчування. Заяву про прийняття на роботу не писав, однак пізніше підписував трудовий договір;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 , яка пояснила, що з 2019 року працює на посаді двірника в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебувала в м. Ізюм та з 07.04.2022 працевлаштувалася до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду двірника, де виконувала покладені на неї обов'язки, за що один раз отримала заробітну плату у розмірі 21 000 російських рублів, також отримувала продукти харчування. Зазначила, що директором КП «Благоустройство города Изюма» був ОСОБА_7 , а його заступником ОСОБА_5 . Заяву про прийняття на роботу та трудовий договір підписувала, однак не читала. Зі слів сусідів їй відомо, що ОСОБА_5 примусили працювати на посаді заступника директора КП «Благоустройство города Изюма»;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що до початку тимчасової окупації перебував в м. Ізюм він працював у КП «Благоустрій м. Ізюм» на посаді працівника земельного будівництва. У червні місяці 2022 року він прийшов до КП «Благоустройство города Изюма», де з приводу влашування на роботу, звернувся до ОСОБА_5 , який займав керівну посаду. Поспілкувавшись з ОСОБА_5 останній повідомив йому, що наразі вільних місць немає, та запропонував прийти через декілька тижнів. Прийшовши через тиждень до КП «Благоустройство города Изюма», ОСОБА_5 запропонував йому косити в місті траву, на що він погодився. ОСОБА_5 видав йому інвентар: косу, бензин та пояснив де потрібно косити траву. За виконану роботу він один раз отримав заробітну плату у розмірі 25 000 російських рублів;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що працює на посаді бригадира санітарної зони в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебувала в м. Ізюм та працевлаштувалася до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду двірника. До її обов'язків входило слідкувати за порядком в бригаді та за виконаною роботою, за що вона отримала один раз заробітну плату у розмірі 26 000 російських рублів, також отримувала продукти харчування. ОСОБА_5 був її керівником. Заяву про прийняття на роботу підписувала, а трудовий договір з нею укладений не був;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що у травні 2022 року він влаштувався на роботу до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду муляра-штукатура, за що отримав один раз заробітну плату у розмірі 25 000 російських рублів, також отримував продукти харчування. При працевлаштуванні ОСОБА_5 , який займав посаду заступника директора КП «Благоустройство города Изюма», проводив з ним співбесіду, після чого він приступив до виконання своїх обов'язків;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що 09.06.2022 працевлаштувалася до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду двірника, де виконувала покладені на неї обов'язки. При працевлаштуванні ОСОБА_5 , який займав посаду заступника директора КП «Благоустройство города Изюма» проводив співбесіду, після чого вона приступила до виконання своїх обов'язків, за що отримала один раз заробітну плату у розмірі 14 500 російських рублів, також отримувала продукти харчування;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 , який пояснив, що працює на посаді охоронця в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебував в м. Ізюм у кінці квітня 2022 року працевлаштувався до КП «Благоустройство города Изюма» на посаду охоронця, за що отримав один раз заробітну плату у розмірі 23 000 російських рублів. Приблизно влітку 2022 року дізнався, що ОСОБА_5 є заступником керівника КП «Благоустройство города Изюма», будь-яких вказівок ОСОБА_5 йому не давав;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що працює на посаді працівника зеленого будівництва в КП «Благоустрій м. Ізюм». Під час тимчасової окупації перебував в м. Ізюм у квітні 2022 року працевлаштувався до КП «Благоустройство города Изюма», де в його обов'язки входило косити траву. Зазначив, що коли обирали керівний склад КП «Благоустройство города Изюма» працівникам було висунуто два кандидата: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та кожний висловив свою думку, при цьому кандидати не заперечували з приводу призначення їх на вказані посади;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 , яка пояснила, що є сусідкою обвинуваченого та бачила як останній кожного дня виходив та йшов на роботу. В квітні 2022 року бачила як до домоволодіння сім'ї ОСОБА_25 під'їхав військовий транспортний засіб, з якого вийшли дві жінки та троє озброєних чоловіків, які дуже гучно спілкувалися з ОСОБА_5 приблизно 3 хвилини, про що їй невідомо, потім один з військових перезарядив автомат, направлений на ОСОБА_5 , після чого вказані особи поїхали у невідомому напрямку. У вказаний період часу в будинку сім'ї ОСОБА_25 перебували дружина, онуки 9 та 12 років та ОСОБА_5 ;
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 , яка пояснила, що є сусідкою обвинуваченого та бачила як останній кожного дня виходив та йшов на роботу до КП «Благоустрій м. Ізюм». Так, на початку квітня 2022 року бачила як до домоволодіння сім'ї ОСОБА_25 під'їхав військовий транспортний засіб (БТР), з якого вийшли дві жінки та озброєні чоловіки, які почали стукати у хвіртку домоволодіння сім'ї ОСОБА_5 , після чого вийшов обвинувачений, з яким вказані особи на протязі 10 хвилин про щось спілкувалися, чула як військові перезаряджали автомат. У вказаний час у дворі будинку Кравцових були дружина, невістка, двоє онуків та обвинувачений.
Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання зазначених вище свідків, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи, висновок експерта, всі докази, що були досліджені судом, відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення обвинуваченою кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .
Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто вчинення колабораційної діяльності, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави - агресора, створеної на тимчасово окупаційній території повністю доведена.
Доводи сторони захисту щодо перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 5 ст. 111-1 КК України на ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки він під тиском сімейних обставин був вимушений продовжити працювати на підприємстві КП «Благоустрій міста Ізюма» та виконувати покладені на нього обов'язки майстра дільниці, під час якої він здійснював господарську діяльність у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, тобто здійснював економічну співпрацю з державою - агресором, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.
Суб'єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
У ряді складів кримінальних правопорушень за ч. 2, 5, 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
За частиною 5 ст. 111-1 КК України передбачена відповідальність за дії у формі: добровільного зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, добровільного обрання до таких незаконних органів; участі в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території; публічних закликів до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.
Щодо першого складу (добровільне зайняття посади), то йдеться про керівну посаду - пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Вказане кримінальне правопорушення може бути вчинено лише шляхом дії. У складах правопорушень за ч. 5 ст. 111-1 (крім публічних закликів до проведення незаконних виборів і референдумів на тимчасово окупованій території) важливим для кваліфікації є місце його вчинення - на тимчасово окупованій території України. Законодавець у ч. 5 встановлює ознаку добровільності як до дій щодо зайняття посади, так і щодо обрання до певних органів влади окупанта.
Суб'єктом злочину, пов'язаного з колабораційною діяльністю, є лише громадянин України. Колабораційна діяльність вчиняється виключно на користь держави-агресора.
Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов'язаних між собою угодами про військову допомогу.
При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
Загалом, колабораційна діяльність, як і державна зрада, вчиняється на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Під організаційно-розпорядчими функціями розуміється здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Під добровільним заняттям посади слід розуміти зайняття громадянином України посади у відповідних незаконно створених органах влади з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності.
Добровільне зайняття посади є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Разом з цим, відповідальність за ч. 4 ст. 111-1 КК України настає за діяння у вигляді передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 виконував роботи чи надавав послуги у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду, та спростовуються як письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими та показами свідків, які повідомили суду, що ОСОБА_5 займав керівну посаду, а саме так званого «заместителя директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма», та яка передбачає саме виконання адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора, так і показами самого обвинуваченого, який пояснив, що в період з квітня 2022 року до початку вересня 2022 виконував покладені окупаційною владою обов'язки, перебуваючи на посаді «исполняющего обязанности директора коммунального предприятия Благоустройство города Изюма».
З цих підстав суд вважає доводи і вимоги захисника та обвинуваченого про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_5 з ч.5 ст. 111-1 КК України на ч. 4 ст. 111-1 КК України необґрунтованими.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений виконував покладені окупаційною владою обов'язки, не добровільно, а через погрози, фізичну розправу, фізичне насильство, що виключає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК України, відповідно до статей 39 і 40 КК України.
Суду не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_5 виконував покладені окупаційною владою обов'язки, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки директора та заступника директора КП «Благоустройство города Изюма», під безпосереднім впливом:
а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК України, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов'язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 в частині того, що їм відомо, що ОСОБА_5 погрожували фізичною розправою та примусили працювати у незаконно створеному комунальному підприємстві, оскільки вказані свідки не були очевидцями таких погроз. Так, зазначені свідки бачили як до будинку сім'ї ОСОБА_25 під'їжджав військовий транспортний засіб, з якого виходили військові, однак про що спілкувалися військові з ОСОБА_5 свідки не чули.
Суд зазначає, що показання свідків сторони захисту не спростовують інкриміноване ОСОБА_5 обвинувачення, однак обставин не добровільного зайняття ним посади в окупаційній адміністрації не спростовують. Свідкам не відомо цих обставин, або вони лише припускають, що, на їх думку, ОСОБА_5 зайняв таку посаду, скоріше за все, не добровільно. Як свідки сторони захисту, так і свідки сторони обвинувачення вказували на те, що ОСОБА_5 активно, щоденно виконував адміністративні функції виконуючого обов'язки директора та заступника директора КП «Благоустройство города Изюма» за погодженням з представниками окупаційної влади.
Так, дійсно свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснили, що на території КП «Благоустройство города Изюма» постійно перебували військові з вогнепальною зброєю. Однак, жодний із допитаних свідків, не був очевидцем застосування до ОСОБА_5 фізичного насилля представниками окупаційної влади.
Таким чином, здосліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_5 діяв добровільно. Докази, що його примушували до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні.
Правові підстави вважати, що встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. З цих підстав суд вважає не доведеними доводи сторони захисту щодо перекваліфікації дій ОСОБА_5 та відсутності в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд не встановив.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, обставину, що його обтяжує.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має вищу освіту, одружений, з 24.07.2019 прийнятий на посаду начальника дільниці КП «Благоустрій міста Ізюма», з яким по теперішній час перебуває в трудових відносинах, пенсіонер. Син ОСОБА_5 - ОСОБА_28 перебуває на військовій службі у Збройних силах України (а.с. 107, 109, 112, 121, 149 т. 2).
Згідно характеристики в.о. Голови кварталу № 25 м. Ізюм ОСОБА_29 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до окупації м. Ізюм був головою кварталу № 25, поважна людина, виконував свої повноваження перед людьми. Жителі кварталу зверталися за допомогою, яку він неодмінно виконував (а.с. 111 т. 2).
ОСОБА_5 є осудним, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває (а.с.122 т. 2).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке віднесено до тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як обов'язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування, без призначення додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді конфіскації всього майна. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
З підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням обов'язкового додаткового покарання, зазначеного вище, суд не вбачає підстав до застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 07 листопада 2023 року. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 14.11.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/17028-ПЧ становлять 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 24 коп. (а.с. 103 т. 2) та підлягають стягненню з ОСОБА_5 .
Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України суд дійшов висновку про необхідність застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: мобільний телефон «Redmi» синього кольору IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який зберігається у сейфі слідчого СУ ГУ НП в Харківській області в кабінеті № 207 за адресою: м. Харків, вул. Весніна, буд. 14 (а.с. 36, 123 т. 2).
Керуючись ст. ст. 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування, на строк 10 (десять) років, без конфіскації належного йому майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 07 листопада 2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 14.11.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/17028-ПЧ від 15.12.2022 - 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 24 коп.
Речові докази: «заявление ОСОБА_5 », без дати, за підписом ОСОБА_5 , виконане російською мовою на 1 арк.; «Трудовий договір від 23.06.2022», без номера, за підписом «и.о. директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_9 » та «работник ОСОБА_5 », виконаний російською мовою на 1 арк.; «Приказ № 27-к исх. № 27 от 02.05.2022» за підписом «и.о. директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_9 » та « ОСОБА_5 », виконаний російською мовою на 1 арк.; копію «Распоряжения № 21 від 29.07.2022 о создании коммунальных предприятий Изюмского района Харьковской области», за підписом «и.о. Главы Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области ОСОБА_10 », виконане російською мовою на 1 арк.; копію «Списка работников КП «Благоустройство города Изюм» на получение гумманитарной помощи на 13.08.2022 г.», виконаного російською мовою на 2 арк.; копію листа «Главе администрации г. Изюм и Изюмского района ОСОБА_10 » від «заместитель директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_5 », без підпису, без дати та номеру, виконаного російською мовою на 1 арк.; копію листа «Главе администрации г. Изюм и Изюмского района ОСОБА_10 » від «заместитель директора КП «Благоустройство города Изюм» ОСОБА_5 », без підпису, від 17.06.2022 г., исх. 8, виконаного російською мовою на 1 арк.; «список работников КП «Благоустройство города Изюм» на получение гумманитарной помощи на 13.08.2022 г.», виконаний російською мовою на 1 арк.; копію «Табеля КП «Благоустройство города Изюм» за июнь 2022 р.», без підпису, без дати, виконаного російською мовою на 4 арк. - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: мобільний телефон «Redmi» синього кольору IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який зберігається у сейфі слідчого СУ ГУ НП в Харківській області в кабінеті № 207 за адресою: м. Харків, вул. Весніна, буд. 14.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1