Справа № 192/1480/23
Провадження № 1-кп/192/129/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12023041570000365, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2023 року відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жданово Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має повну середню освіту, не одружений, громадянин України, військовозобов'язаний, інвалід ІІ групи, учасник бойових дій, раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2861 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2023 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, рухаючись автодорогою Т0417 між с. Надіївка та с. Аполлонівка Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в напрямку с. Аполлонівка з пасажиром ОСОБА_5 , проявляючи крайню неувагу до дорожньої обстановки та її змін та в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого втратив контроль над керуванням та виїхав за межі проїзної частини в районі електроопори № 43 на відстані 710 м від с. Надіївка, де у кюветі автомобіль здійснив перекидання. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, рвано-забійної рани правої гомілки, черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани лобної ділянки, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день).
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 2861 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково та надав показання, згідно яких він 01 червня 2023 року ввечері він перебував за кермом автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 та зустрів свою знайому ОСОБА_5 , яка скаржилася на зубний біль. Він запропонував поїхати в смт Солоне та купити знеболювальне, на що вона погодилася. Рухаючись по дорозі між с. Надіївка та с. Аполлонівка Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в напрямку с. Аполлонівка з пасажиром ОСОБА_5 можливо у зв'язку з тим, що стан дорожнього покриття був незадовільним та на ньому були великі ями, а можливо у зв'язку з тим, що його засліпив зустрічний автомобіль, тому ОСОБА_3 намагався або об'їхати яму або уникнути зіткнення, в результаті чого сталася ДТП. Його автомобіль з'їхав у кювет, де перекинувся, а пасажир ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_3 не пам'ятає механізм ДТП та вважає, що воно сталося не з його вини.
Не зважаючи на часткове визнання своєї винуватості, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена в повному обсязі наступними доказами, дослідженими судом під час судового розгляду:
-показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка будучи допитаною в судовому засіданні показала суду, що 01 червня 2023 року ввечері у неї розболівся зуб і тому вона пішла до сусідів за знеболювальним. По дорозі зустріла свого односельця - ОСОБА_3 , який їхав за кермом автомобіля і запропонував відвезти її в смт Солоне до аптеки за ліками. Вона погодилася, оскільки довіряла йому як водію, та сіла на пасажирське сидіння автомобіля, проте не пристебнулася паском безпеки і вони рушили в сторону с. Аполлонівка з с. Надіївка. У зв'язку з тим, що у потерпілої болів зуб, то вона не слідкувала за дорожньою обстановкою, але пам'ятає як обвинуваченого засліпило фарами зустрічне авто, після чого він викрутив кермо та вони опинилися в кюветі. Після цього ОСОБА_3 запитав, чи зможе вона самостійно вибратися з автомобіля, на що вона відповіла, що її нога затиснута, і дала йому свій мобільний телефон для виклику швидкої допомоги, що він і зробив. На телефоні був зафіксований час виклику швидкої - 23 година 30 хвилин, тому саме в цей час і сталася ДТП. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження, а всі кошти на лікування обвинувачений відшкодував, а тому будь-який претензій потерпіла до обвинуваченого не має. Чи перебував ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, потерпіла не знає, оскільки в той вечір його поведінка була цілком адекватною, а запаху алкоголю вона не чула, через те, що перехворіла на Covid і втратила нюх.
Суд вважає, що крім показань потерпілої, вина ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого злочину також доведена в повному обсязі дослідженими судом письмовими доказами, а саме:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, план-схемою та таблицями зображень до нього від 02 червня 2023 року, з якого з'ясовано, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є автодорога між с. Надіївка та с. Аполлонівка Солонянського району Дніпропетровської області. Внаслідок перекидання в кюветі транспортного засобу в районі електроопори № 43, автомобіль «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження у вигляді деформації всього кузова (а.с. 36-46);
-постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів і передачу їх на зберігання від 02 червня 2023 року, згідно якої вилучений під час проведення огляду місця події автомобіль «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 був залишений на зберіганні на території ВП № 9 (а.с.50);
-довідкою Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» від 02 червня 2023 року, згідно якої у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, рани обличчя, перелом кісток носа, носова кровотеча, закритий перелом правої променевої кістки, ознаки алкогольного сп'яніння. Госпіталізований до відділення політравми. Кров на алкоголь - флакон № 251 (а.с.48);
-Висновком експерта № 133353 від 19 липня 2023 року, згідно якого при судово-токсилогічному дослідженні в доставленому зразку крові громадянина ОСОБА_3 , який був відібраний 02 червня 2023 року о 03 годині 10 хвилин, виявлений етиловий спирт у концентрації 2,18 проміле (а.с.73-75);
-Висновком експерта № 2191е від 20 липня 2023 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий багато уламковий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, рвано-забійна рана правої гомілки, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, рана лобної ділянки зліва, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючи частини салону автомобіля під час ДТП в термін, на який вказує потерпіла та слідчий у постанові, тобто 01 червня 2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу (а.с.54.55);
-Висновком експерта № СЕ-19/104-23/23911-ІТ від 20 липня 2023 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія ОСОБА_3 визначалася виконанням вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, і в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. При заданому механізмі події дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (а.с. 71-72);
-Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , згідно якого власником автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с.47);
-Висновком експерта №СЕ-19/104-23/22555-ІТ від 20 липня 2023 року, згідно якого на момент експертного огляду встановити чи в працездатному стані знаходиться гальмівна система автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 не надалось можливим. Рульове керування автомобіля перебуває в непрацездатному стані через руйнацію валу рульової колонки та затискання переднього правого колеса деформованими елементами кузова. Встановити причину та час руйнації валу рульової колонки що призвело до непрацездатності рульового керування автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 на момент експертного огляду не надається можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку. Затискання переднього правого колеса деформованими елементами кузова, яке призвело до непрацездатності рульового керування автомобіля «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 сталося внаслідок ДТП через аварійне навантаження на даний вузол під час зіткнення з деревом. (а.с.57-61);
-Протоколом проведення слідчого експерименту з планом-схемою фото-таблицею від 14 липня 2023 року, згідно якого ОСОБА_3 показав місце та механізм ДТП (а.с. 62-69);
-листом територіального сервісного центру МВС № 1242 від 05 червня 2023 року, згідно якого на ім'я ОСОБА_3 видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 11 червня 2004 року на категорії «А,В,С» в Дніпропетровському МРЕВ-2, м. Дніпро. ОСОБА_3 значиться серед позбавлених посвідчення водія (а.с.53);
-листом відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 27 червня 2023 року, згідно якого ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності 24 червня 2022 року за ч. 6 ст. 121 КУпАП, 09 серпня 2022 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 09 січня 2023 року за ч. 4, 6 ст. 126 КУпАП (а.с.51-52);
У зв'язку із запереченнями обвинуваченого щодо стану дорожнього покриття, яке згідно його показань було в незадовільному стані через наявність ям та вибоїн, судом за клопотанням прокурора були допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були понятими під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_6 надав показання згідно яких він рух рухається по автодорозі, на якій сталася ДТП приблизно раз на тиждень та повідомив суду, що ями на проїзній частині дороги, в тому числі в місці ДТП відсутні.
Свідок ОСОБА_7 надав показання суду, згідно яких він рухається по автодорозі, де сталася ДТП раз на місяць та також підтвердив, що ями на проїзній частині дороги відсутні. Мається велика яма на відстані не менше 1 км до місця ДТП.
Свідки підтвердили, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 добровільно вказував місце ДТП та у нього не було зауважень до протоколу, а про наявність ям він взагалі не повідомляв.
Суд зазначає, що легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного досягається дотриманням установленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України. Такий висновок зробила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).
Оскільки під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 перебуваючи у статусі підозрюваного, будучи ознайомленим з його правами та обов'язками, на місці показував та відтворював обставини та механізм вчинення ДТП, а також вказав місце, де це відбувалося, тому суд вважає, що такий протокол з огляду на положення ст. 95 КПК України є належним і допустимим доказом його винуватості.
Суд вважає, що показання свідків, а також досліджені судом письмові докази є узгодженими між собою та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні.
Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом'якшує покарання вказано - щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання - не зазначені.
Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного вважає, що в даній справі відсутня така обставина як щире каяття, оскільки ОСОБА_3 свою вину визнав лише частково, наполягав на тому, що ДТП сталося не з його вини, а за умови дії інших обставин, які не залежали від нього: наявність ями, зустрічного автомобіля або незадовільного технічного стану транспортного засобу, яким він керував. Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.
При призначенні покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, позбавлений права керування транспортними засобами, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням відсутності обставин справи, які пом'якшують покарання, та відсутністю обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому, покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
Призначення покарання у вигляді позбавленні волі на мінімальний строк, про що просив прокурор в дебатах, суд вважає не доцільним, оскільки не зможе виправити обвинуваченого, який будучи позбавленим права керування транспортними засобами у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, знову сів за кермо у стані алкогольного сп'яніння та вчинив новий злочин.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року по справі № 404/2081/22 зробила висновок, що згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_3 був позбавлений права керування транспортними засобами, суд вважає, що дана обставина не виключає можливість призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Суд не погоджується з висновком досудової доповіді, що обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України, можна звільнити від відбування покарання з випробуванням, оскільки положення ст. 75 КК України не можуть бути застосовані при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 88-91).
Тому суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69?, 75 КК України відсутні.
Стосовно початку відрахування строку покарання обвинуваченому, суд зазначає, що оскільки обвинувачений на даний час під вартою не перебуває, тому строк покарання слід обраховувати з дня початку фактичного виконання даного вироку суду.
При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Згідно постанови слідчого ВП № 9 про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання від 02 червня 2023 року, автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є обвинувачений залишено на зберіганні на території ВП № 9 до вирішення питання по суті (а.с.50).
Суд вважає, що такий речовий доказ слід повернути обвинуваченому, оскільки він є його власником (а.с. 47), а арешт, застосований згідно ухвали слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року - скасувати (а.с.95-97), оскільки таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, а судом не призначається покарання у виді конфіскації майна і потерпілою цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно Довідок про витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні (а.с.56,70) за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні № 12021040030000235 було витрачено всього 3 107 гривень 00 копійок, які відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого на стадії судового розгляду не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2861 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 01 (один) рік 06 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 03 (три) роки.
Строк покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.
Речові докази: автомобіль «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_3 .
Скасувати арешт, застосований ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 107 (три тисячі сто сім) гривень 00 копійок документально підтверджених витрат на залучення експертів в дохід державного бюджету.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілій та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1