Справа № 185/7152/23
Провадження № 2/185/2578/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/7152/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
26.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов'язків внаслідок виробничої травми.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовна заява мотивована тим, що з 20 січня 1988 року по 28 травня 1989 року та з 11 серпня 2008 року по 28 грудня 2015 року, з 18 квітня 2016 року по 19 жовтня 2016 року, з 26 червня 2017 року по 02 жовтня 2020 року позивач працював у різних структурних підрозділах та на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві "ДТЕК Павлоградвугілля".
14 червня 2020 року під час роботи стався нещасний випадок, що підтверджується актом форми Н-1/П від 23 червня 2020 року.
Внаслідок чого позивачу згідно довідки МСЕК від 30 вересня 2020 року первинно встановлено 65 % втрати працездатності. Згідно довідки МСЕК від 08 листопада 2022 року позивачу повторно встановлено 75 % втрати працездатності, другу групу інвалідності.
Часткова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків призвела до порушення його особистих немайнових прав, порушення нормальної життєдіяльності, необхідності здійснення ним додаткових зусиль для організації свого життя. Отримана травма спричинює йому моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 245 000 грн.
Стислий виклад позиції відповідача.
20 вересня 2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в позові з таких підстав. Згідно з актом №Н-1/П від 23 червня 2020 року позивач є винною особою, дії, бездіяльність якого призвела до нещасного випадку на виробництві, позивачем було порушено технологічний процес та вимоги інструкції з охорони праці. Тобто вина підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу відсутня. Позивачем не наведено жодних конкретних аргументів для обґрунтування саме такого розрахунку розміру позовних вимог.
Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання
Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, згідно якої просив провести розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, проте суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки забезпечення явки представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", яке є юридичною особою з відповідним штатом працівників, в тому числі і юристів, віднесено до обов'язків підприємства. Відкладення розгляду справи не в межах встановленого ЦПК України строку розгляду справи призведе до затягування розгляду даної цивільної справи, крім того судом враховано, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію у даній справі, у відзиві представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 20 січня 1988 року по 28 вересня 1989 року та з 11 серпня 2008 року по 28 грудня 2015 року, з 18 квітня 2016 року по 19 жовтня 2016 року, з 26 червня 2017 року по 02 жовтня 2020 року позивач працював у різних структурних підрозділах та на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві "ДТЕК Павлоградвугілля".
14 червня 2020 року під час роботи позивача з ним стався нещасний випадок, що підтверджується актом форми Н-1/П від 23 червня 2020 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 30 вересня 2020 року № 077890 ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати працездатності у зв'язку з травмою, на підставі акту про трудове каліцтво 14 червня 2020 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 30 вересня 2020 року № 615959 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01 жовтня 2021 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 12 жовтня 2021 року № 057872 ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати працездатності у зв'язку з травмою, на підставі акту форми Н-1/П від 23 червня 2020 року, трудове каліцтво 14 червня 2020 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 12 жовтня 2021 року № 125130 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01 жовтня 2022 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 08 листопада 2022 року № 064377 ОСОБА_1 встановлено 75 % втрати працездатності у зв'язку з травмою, на підставі акту форми Н-1/П від 23 червня 2020 року, трудове каліцтво 14 червня 2020 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 08 листопада 2022 року № 792756 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01 жовтня 2025 року.
Згідно наданих епікризів позивач неодноразово проходив лікування в медичних закладах у зв'язку з отриманою травмою.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався 14 червня 2020 року о 08:35 год., причинами настання нещасного випадку є порушення технологічного процесу та невиконання вимог інструкції з охорони праці позивачем.
Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, тому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що наявність вини позивача у нещасному випадку, який стався під час виконання ним посадових обов'язків виключає відшкодування відповідачем заподіяної моральної шкоди через ушкодження здоров'я та втрату професійної працездатності.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 212/7705/16-ц (провадження №61-6552св18).
Винні дії ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, внаслідок нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії мають бути враховані при визначенні розміру моральної шкоди, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19.
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві доведений матеріалами справи. Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд наголошує на тому, що відповідач повинен відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманою ним виробничою травмою.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок нещасного випадку на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, тяжкість отриманої виробничої травми, втрату професійної працездатності, визначення ступеня якої з часом збільшується згідно довідок МСЕК (з 65% втрати професійної працездатності до 75 % згідно довідки МСЕК від 08 листопада 2022 року), інвалідність, вину потерпілого у настанні нещасного випадку, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 150 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом №466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (26800 грн станом на 01.01.2023 року).
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню з урахуванням утримання податку та обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1500 грн.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд.76, м.Павлоград Дніпропетровська область.
Суддя А. О. Врона