Справа № 185/7697/23
Провадження № 2/185/2719/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/7697/23 за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
08.06.2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням.
Стислий виклад позиції позивача.
Позов мотивований тим, що позивач понад 13 років перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 07.07.2020 року Позивача звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я. Під час виконання трудових обов'язків на підприємстві Відповідача, Позивач підпадав під вплив на його організм шкідливих факторів виробничого середовища таких як пил, важка фізична праця та шум. У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці. Позивачем отримано 3 хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень, радикулопатія, неросенсорна приглухуватість І ст. У зв'язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров'ю, 31.03.2021 року Позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК). За результатами даного огляду Позивачу визначено III групу інвалідності та сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 %, з яких 40% - внаслідок радикулопатії. 15 % - внаслідок ХОЗЛ; 5% - внаслідок туговухості. Внаслідок отриманих захворювань позивачу визначена потреба в забезпеченні медикаментозним лікуванням. 16.03.2022 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за наслідками якого позивачу на безстроковий термін визначено III групу інвалідності та сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 %, з яких 40% - внаслідок радикулопатії, 15 % - внаслідок ХОЗЛ; 5% - внаслідок туговухості та встановлена потреба в медикаментозному лікуванні, лікування і нагляд у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. лікування. У зв'язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, позивач відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, його систематично турбує нападоподібний кашель, як в денний так і в нічний час, що порушує сон Позивача та позбавляє його можливості нормально відпочивати, призводить до важкості та болю у грудній клітині, у міжлопатковій ділянці, призводить до головного болю, до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги Позивача в денний час. Позивача турбує стійкий біль та обмеження рухів у шийному та п/крижовому відділах хребта, у позивача спостерігаються судоми та заніміння кінцівок у нічний час, біль та обмеження рухів у великих суглобах рук, погіршення слуху на обидва вуха. Отже, професійні захворювання призводять до постійного перенесення Позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження медикаментозного лікування, придбання ліків, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - 268 400 грн.
Стислий виклад позиції відповідача.
09.08.2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в позові з таких підстав. ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами праці, забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, а також були створені Відповідачем, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, безпечні і нешкідливі умови праці в рамках існуючої технології видобутку вугілля. Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві Відповідача - не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків. Позивач, укладаючи з Відповідачем трудовий договір, був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Позивач свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. Також, щорічно проходив періодичний медичний огляд, і знав про стан свого здоров'я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду - профмаршруту), і під час медоглядів при погіршенні стану, Позивач також мав можливість припинити трудовий договір, однак продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах, тобто свідомо йшов на ризик для свого здоров'я за для отримання пов'язаних з цим пільг та компенсацій: підвищеного заробітку, скороченого робочого дня, додаткових відпусток, пільгового стажу на пенсію та таке інше. До позовної заяви не додано жодних документів, які підтверджували б факт заподіяння Позивачу моральної шкоди. Будь-які документи, що підтверджували б порушення психічної рівноваги Позивача, його переживання та почуття його неповноцінності, в матеріалах справи відсутні.
Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання
Ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача відмовлено, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підтримав доводи, викладені у відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 02.06.2005 року, з 11.12.2006 року переведений учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті, 16.02.2007 року переведений гірником підземним з повним робочим днем в шахті, 05.05.2009 року переведений гірником підземним з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем в шахті по третьому розряду, з 01.01.2013 року обіймав посаду гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті в ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 07.07.2020 року позивач був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я за ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
Згідно з п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.02.2021 р. (далі - Акт), висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормативними правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності фактору виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248 оцінка умов праці гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ВСП “ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ” ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» ОСОБА_3 віднесена:
- по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин - до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі»;
- по рівню шумового навантаження - до 3 класу 2 ступеню «Шкідливі»;
- за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
- за показниками освітлення - до 3 класу 2 ступеню «Шкідливі»;
- за важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;
- по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»;
- загальна оцінка - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі».
Згідно з п.17 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин:тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого. Виконання робіт по перекріпленню, зачистці і підривці гірничих виробок, розвантаження і відвантаження кріпіжних матеріалів, обладнання та інші роботи в зоні дії гірничо-шахтного обладнання.
Відповідно до п.18, причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) - робоча поза з вимушеними нахилами тулуба впродовж уперед під кутом більше 30 градусів 233 рази за зміну, при допустимому значенні - 51-100. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 31,5 кг, при нормі до 30 кг. Періодичне перебування у незручній робочій позі 22,8 % часу зміни при нормативному значенні до 25%; періодичне перебування у вимушеній робочій зоні 2,8% при нормативному значенні до 10%. Зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м'язів рук, тулуба, ніг) 50949 кг/м при нормативному значенні до 44000 кг/м. Пил в концентрації 49,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 94,4 % змінного часу. Рівень відносної вологості повітря 77% при нормі 75 %. Еквівалентний рівень складає 90 дБА при допустимому значенні 80 дБА.
На підставі медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 21.01.2021 р. протокол №187, Позивачу було встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, фаза загострення. ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6,С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №063970 від 31.03.2021 року виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, ОСОБА_3 первинно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 60%, з них 40% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 18.03.2021 року до 01.04.2022 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №066115 від 16.03.2022 року, виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, ОСОБА_3 повторно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 60%, з них 40% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - приглухуватість, безстроково.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №154398 від 16.03.2022 року, виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, ОСОБА_3 повторно з 01.04.2022 року встановлена третя група інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безстроково.
Згідно наданих епікризів позивач неодноразово проходив лікування в медичних закладах у зв'язку з професійними захворюваннями.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах більше 13 років, та звільнення за станом здоров'я 07.07.2020 року до встановлення позивачу третьої групи інвалідності за професійним захворюванням з 18.03.2021 року, позивач на інших підприємствах не працював.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікарів, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися, зокрема, з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом №466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (26800 грн станом на 01.01.2023 року).
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню з урахуванням утримання податку та обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200 грн.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1200 (три тисячі п'ятсот) грн.
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд.76, м.Павлоград Дніпропетровська область.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. О. Врона