РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 181/1623/23
Провадження № 2/181/328/23
"07" листопада 2023 р. смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Літвінової Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що в період з 19.04.2018 по 04.02.2020 позивач працював у ТОВ «Краснолиманське». 04.02.2020 позивач був звільнений за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2023 року (справа №181/682/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 35204 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті чотири грн). 99 коп. 17 серпня 2023 року судове рішення в примусовому порядку виконано в повному обсязі.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Як вбачається з квитанції № 139986 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС відповідачу було доставлено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі 15 травня 2023 року. Тому, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з 15.05.2023 року і закінчується днем виплати 17.08.2023 року.
Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2023 року по 17 серпня 2023 року.
Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.(а.с.20)
Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.(а.с.29-30)
18 жовтня 2023 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, відповідно до якого заявлені позовні вимоги не визнають, вважають їх такими, що порушують їх права та законні інтереси, з наступних підстав. Відповідно до Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2023 року справа № 181/682/23, з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто: - заборгованість з нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, в загальній сумі 35 204,99 (тридцять п'ять тисяч двісті чотири) гривні 99 копійки (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів). Судове Рішення виконане 17.08.2023 р., що не заперечує і сам Позивач. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Оскільки підприємство в день звільнення з позивачем не розрахувалося, воно має відповідати перед позивачем згідно із ст. 117 КЗпП України. У справі № 181/682/23 Судом встановлено, що Позивач в день звільнення 04.02.2020 не працював. У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред'явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Також у справі № 181/682/23 Судом встановлено, що Відповідачу вперше стало відомо про вимогу Позивача, коли той звернувся до ТОВ "Краснолиманське" з позовною заявою про стягнення несплачених сум при звільненні, за результатами розгляду якої ухвалено рішення. Висовуючи вимогу про стягнення з Відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Позивач зазначає період затримки з 15.05.2023 р. до 17.08.2023 р. (день остаточного розрахунку). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, Суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, яка складала 35 204, 99 грн., передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених Позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі N 711/4010/13-ц, від 13.05.2020 у справі N 810/451/17, від 26.02.2020 у справі N 821/1083/17. Звертає увагу суду, що у даній справі дії самого Позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній являється інструментом такого збагачення. З урахуванням викладеного прохає Суд при вирішенні даної справи застосувати принцип розумної співмірності та пропорційності, як то наголошують численні постанови Верховного суду України. Таким чином прохає суд, у позовних вимогах ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 відмовити, застосувати принцип розумної співмірності та пропорційності при визначенні суми середнього заробітку належного Позивачеві, шляхом зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, остання надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але у відзиві на позовну заяву прохав суд розглядати справу без його участі та винести рішення по суті справи у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 з 19.04.2018 по 04.02.2020 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та 04.02.2020 року позивач був звільнений за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . (а.с.10)
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2023 року (справа №181/682/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 35204,99 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті чотири грн. 99 копійок). (а.с.11-12)
17 серпня 2023 року судове рішення в примусовому порядку виконано в повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією.(а.с.15)
Положеннями ч. 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки що зберігається у працівника.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація відповідно до ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Як слідує з досліджених судом доказів, не спростованих відповідачем, з вимогою про здійснення розрахунку позивач вперше звернувся до відповідача шляхом направлення йому через електронний кабінет користувача ЄСІТС позовної заяви про стягнення невиплачених йому при звільненні сум 15 травня 2023 року. (а.с.13) Отже, період розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має визначатися з наступного дня після отримання відповідачем позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі до фактичної виплати заробітної плати, тобто до 17 серпня 2023 року, коли заборгованість з заробітної плати, стягнута за рішенням суду, була повністю виплачена позивачу.
Згідно довідки відповідача від 06.10.2023 №336, середньоденний заробіток позивача, складає 971,17 грн. Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2023 року (момент отримання відповідачем копії позовної заяви) по 17 серпня 2023 року (момент фактичної виплати заробітної плати), становить 67010,73 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, виходячи із розрахунку: 971,17 грн. х 69 робочих днів).(а.с.40)
Згідно рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року (справа № 1-11/2012), одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними із нею.
Проте, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Так як оцінка втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Позивач також не повинен доводити розміру майнових втрат, яких він зазнав.
Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117КЗпП України, що знайшло своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, в якій Велика Палата зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тому, визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-62цс18), зазначені у ній критерії, які слід враховувати при визначенні розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем на час звільнення становила 35204,99 гривень.
Судом визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67010,73 гривень, що перевищує суму заборгованості та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, несправедливим щодо роботодавця та порушує принцип співмірності, відтак суд вбачає можливим зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 , і визначає такий в розмірі 35204,99 гривень, вважає, що такий розмір середнього заробітку є співмірним розміру невиплачених при звільненні сум, справедливим і таким, що відповідає обставинам даної справи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 35204,99 гривень.
Зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), а також висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18 (провадження № 61-21117св19), від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19 (провадження № 61-1610св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15 (провадження № 61-4141св20), від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17 (провадження № 61-9206св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 542/656/16-ц (провадження № 61-21050св19, від 24 лютого 2021 року у справі № 592/3597/20 (провадження № 61-15108св20), від 03 березня 2021 року у справі № 279/6777/19 (провадження № 61-9918св20), від 24 березня 2021 року у справі 359/8379/17 (провадження № 61-13585св20) та від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19 (провадження № 61-10729св20).
При цьому суд зазначає, що заявляючи позовні вимоги до відповідача, позивач прохав суд лише стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не зазначаючи при цьому конкретну суму, а отже враховуючи зазначене, суд вважає, що стягуючи з відповідача середній заробіток в сумі 35204,99 гривень суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним при зверненні до суду витрати за сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 352-355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 32281519) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2023 року по 17 серпня 2023 року у розмірі 35204,99 гривень (тридцять п'ять тисяч двісті чотири гривні 99 копійок). Зазначена сума визначена без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2023 року.
Суддя: Л. Ф. Літвінова