Справа № 202/19535/23
Провадження № 1-кс/202/8746/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 28.10.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041660001180, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
30.10.2023 року слідчий СВ відділення поліції №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді з клопотанням в якому просить застосувати відносно ОСОБА_5 ,підозрюваного у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041660001180 від 28.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), розуміючи, що на усій території України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, вступив у злочинну змову з раніше знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення, та діючи відповідно до відведеної ролі у вчиненні кримінального правопорушення співучасник злочину ОСОБА_9 , через соціальні мережі познайомилась з ОСОБА_10 та запропонувала останньому зустрітись27 жовтня 2023 року о 17 год. 30 хв. у неї в квартирі АДРЕСА_3 .
Так, 27.10.2023 приблизно о 17 год. 35 хв. ОСОБА_10 прибув до будинку АДРЕСА_4 , де поблизу будинку співучасник злочину ОСОБА_9 зустріла останнього та завела до квартири АДРЕСА_5 де на нього вже очікували ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які відповідно до відведеної їм ролі, повинні були застосувати до потерпілого фізичну силу, щоб подавити волю останнього до можливого опору.
Далі, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 разом зі співучасником злочину ОСОБА_8 нанесли останньому удари в область шиї та кинули на підлогу, після чого одягли на руки кайданки, придушуючи волю останнього до можливого опору, та забрали з сумки грошові кошти в розмірі 2100 гривень, телефон марки «Redmi 10 PRO» та ключі від автомобіля «Renault Kangoo», які передали співучаснику злочину ОСОБА_9 .
Співучасник злочину ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати спільний єдиний злочинний умисел, направлений нанапад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану діючи відповідно до відведеної їй ролі у вчиненні кримінального правопорушення, вийшла на вулицю, де знаходився автомобіль «Renault Kangoo», яким користується ОСОБА_10 , та відкрито заволоділа грошовими коштами у розмірі 2300 гривень та мобільним телефоном «Samsung», після чого повернулась до квартири АДРЕСА_3 , де знаходились співучасники злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_5 та співучасник злочину ОСОБА_8 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений нанапад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, діючи відповідно до відведеної їм ролі у вчиненні кримінального правопорушення, завдали удари кулаками рук та ногами потерпілому ОСОБА_10 в область обличчя та вивели з місця вчинення злочину, а саме з квартири АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили розбій, тобто: напад з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_10 , який зазнав нападу, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин, параорбітальної гематоми зліва.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечному для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану (розбій), кваліфікується за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
28.10.2023 о 12 годині 20 хвилин працівниками поліції затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України.
28.10.2023 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
При цьому вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового слідства доказами:
- протоколом огляду місця події від 27.10.2023;
- протоколом обшуку від 28.10.2023 за адресою: АДРЕСА_6 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_9 ;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_5 ;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом огляду від 28.10.2023, в ході якого оглянуто та вилучено договір найму житлового приміщення на ім'я ОСОБА_8 ;
- протоколом обшуку автомобіля марки «Chery» моделі «TIGGО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску;
- протоколом пред'явлення особи ОСОБА_9 для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи ОСОБА_9 для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи ОСОБА_5 для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи ОСОБА_8 для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи ОСОБА_8 для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ;
- речовими доказами;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину. На теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом при обранні підозрюваному запобіжного заходу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені злочину в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Також, враховуючи п. п. 4, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є міцність соціальних зв'язків підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність постійного місця роботи та судимостей. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 розлучений, утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працює, міцні соціальні зв'язки відсутні.
При обранні запобіжного заходу також враховується вік та стан здоров'я підозрюваного. Встановлено, що у сторони обвинувачення відсутні будь-які документи, які б свідчили, що до підозрюваного ОСОБА_5 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1 та 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, і з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому і від суду.
Крім того, прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні злочину, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останньої від органу досудового розслідування та/або суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 розуміє факт того, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення базується на показаннях потерпілого та свідків, тому він може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на них, та шляхом погроз або умовлянь із застосуванням фізичного або психологічного впливу примусити останніх до зміни своїх показів.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
При заявленні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, ураховано та не порушено вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Отже, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до
ОСОБА_5 , останній може впливати на потерпілого та свідків, його задокументованої злочинної діяльності з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та суді та покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого прокурор не зможе фактично контролювати його виконання;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є не можливим, оскільки останній не має постійного місця проживання на території міста Дніпра, а зареєстрований на території іншої області, і в разі обрання, останній всупереч всім заборонам, може покинути місце своєї реєстрації та почати переховуватися.
У органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам під час судового розгляду кримінального провадження, у зв'язку з чим стосовно ОСОБА_13 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави, оскільки злочин вчинено із погрозами та застосування насильства,небезпечного для здоров'я особи , на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_14 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованість ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання, вважають, що підозра є необґрунтованою, ризики є недоведеними. Зазначивши, що підозрюваний має постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, працює неофіційно. Зазначили, що при затриманні підозрюваний опору не вчиняв. .
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 27.10.2023; протоколом обшуку від 28.10.2023 за адресою: АДРЕСА_6 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_10 ;протоколами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом огляду від 28.10.2023, в ході якого оглянуто та вилучено договір найму житлового приміщення, за адресою вчинення кримінального правопорушення на ім'я ОСОБА_8 ; протоколом обшуку автомобіля марки «Chery» моделі «TIGGО» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску;протоколами пред'явлення особи ОСОБА_9 для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ,свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_5 для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ; протоколами пред'явлення особи ОСОБА_8 для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 ; та потерпілого ОСОБА_10 ; постановою про визнання речовими доказами..
Зазначені докази в достатній мірізв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином і свідчать про те, що він може бути причетним до його вчинення.
Крім того,на підставі зазначених доказів, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. А саме, враховуючи зухвалість інкримінованого йому злочину, що пов'язаний із фізичним насильством над потерпілим, існує ризик можливості підозрюваним шляхом погроз або умовлянь із застосуванням фізичного або психологічного впливу примусити свідків та потерпілого змінити показання, що може негативно вплинути на результат досудового розслідування
Слідчий суддя відхиляє доводи підозрюваного та його захисника про необґрунтованість підозри, тому що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається по суті пред'явленого обвинувачення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
Слідчий суддя враховує доводи підозрюваного та захисника, викладені на його користь, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню встановлених процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПКУкраїни .
Щодо стану здоров'я підозрюваного, не надано доказів, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватись під вартою.
Незважаючи на те, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи суспільну небезпеку інкримінованого злочину та існуючі ризики , слідчий суддя вважає доведеним, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя прийшла до висновку, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України. А саме, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає завданням кримінального провадження, та застосовується у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам, тому що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.4. ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинено із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства,небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, слідчий суддя вважає за доцільне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-376 КПК України, слідчий суддя -
УХВАЛИВ:
Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 26 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді діє по 26 грудня 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1