справа №991/9508/23
провадження №1-кс/991/9600/23
«31» жовтня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52023000000000156 від 04 квітня 2023 року стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Каніж, Новомиргородського району, Кіровоградської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання прокурора
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000156 від 04 квітня 2023 року за підозрою судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, стосовно прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США, а також за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України стосовно вчинення дій, спрямованих на прийняття судового рішення про зміну покарання, призначеного ОСОБА_8 у справі за його обвинуваченням у вченні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, на таке, що не пов'язане з позбавленням волі.
Про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено 26 жовтня 2023 року.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави, детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу, згідно зі ст. 177 КПК України, детектив визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.
Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку детектива, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, а застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. При цьому, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного та його майновий стан, детектив вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 026 000 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не є непомірним для нього.
Крім того, у клопотанні зазначено, що наведені обставини обґрунтовують необхідність покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 висловили своє ставлення щодо тверджень прокурора про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри та, вказуючи на визначення стороною обвинувачення завідомо непомірної суми застави, просили задовольнити подане клопотання частково, визначивши ОСОБА_4 розмір застави, який він в змозі внести, а саме: 300-350 тис. грн, пославшись, серед іншого, на обставини здійснення фінансової підтримки з боку ОСОБА_4 двом своїм донькам та неповнолітнім онукам, в тому числі в частині витрат на будівництво будинку, на підтвердження чого долучили відповідні документи. Наголосили також на тій обставині, що виїзд за кордон ОСОБА_4 заборонений у зв'язку із займаною посадою судді, що нівелює заявлений стороною обвинувачення ризик переховування. Крім того, просили не застосовувати до ОСОБА_4 обов'язок носіння електронного засобу контролю.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до витягу з ЄРДР від 26 жовтня 2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000156 розпочато 04 квітня 2023 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, складено заступником Генерального прокурора та вручено підозрюваному 26 жовтня 2023 року. Отже він набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України з 26 жовтня 2023 року і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз'яснені в судовому засіданні.
Так, як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що на розгляд колегії суддів Кропивницького апеляційного суду у складі головуючого судді - ОСОБА_4 та суддів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (в подальшому замінено на суддю ОСОБА_11 ) надійшла апеляційна скарга на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. 26 травня 2023 року ОСОБА_4 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_7 , який повідомив ОСОБА_4 , що його знайомий ОСОБА_12 цікавиться можливістю прийняття за результатами розгляду вказаної вище апеляційної скарги рішення про призначення ОСОБА_8 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. В ході розмови вони домовились, що ОСОБА_4 вчинить дії на користь ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 передасть ОСОБА_12 прохання надати для судді неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США. ОСОБА_7 мав визначити суму грошової винагороди за своєї сприяння самостійно і повідомити зацікавленим особам загальну суму неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_4 визначено обов'язкову умову прийняття рішення за вказану суму - відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до підсудного. Того ж дня в телефонній розмові ОСОБА_7 повідомив необхідність досягнення зазначеної умови ОСОБА_12 , а у ході особистої зустрічі висловив йому прохання надати неправомірну вигоду в загальному розмірі 3 350 доларів США (3000 - ОСОБА_4 та 350 - ОСОБА_7 ), а ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_7 , що потерпілий відмовляється досягати будь-яких домовленостей з ОСОБА_8 , про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 під час зустрічі 31 травня 2023 року. З урахуванням цієї інформації, ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 вказівку визначити представникам ОСОБА_8 як альтернативу розмір неправомірної вигоди 1500 доларів США за зменшення призначеного ОСОБА_8 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі, визначивши суму неправомірної вигоди за сприяння у вчиненні злочину самостійно. 05 червня 2023 року ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_12 висловив йому прохання надати неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США (1500 - ОСОБА_4 та 500 - ОСОБА_7 ). В ході чергової зустрічі 15 червня 2023 року ОСОБА_4 з ОСОБА_7 вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди до 10 000 доларів США незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні та обумовили, що одержані від представників ОСОБА_8 грошові кошти зберігатимуться у ОСОБА_7 до прийняття колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи. Після цього, 16 червня 2023 року, ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_12 висловив йому прохання надати неправомірну вигоду у сумі 10 500 доларів США (10 000 - судді ОСОБА_4 та 500 - ОСОБА_7 ). Під час наступної зустрічі 13 липня 2023 року ОСОБА_7 висунув ОСОБА_12 категоричну вимогу щодо необхідності передати грошові кошти в сумі 250 доларів США як частину неправомірної вигоди за його посередницькі послуги, а 15 липня 2023 року ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 зазначену суму грошових коштів. 01 серпня 2023 року ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 10 250 доларів США як решту із загальної суми неправомірної вигоди (10 500 доларів США). В ході особистого спілкування 02 серпня 2023 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що предмет неправомірної вигоди знаходиться у нього на зберіганні до ухвалення рішення та про зміну адвоката, який здійснює захист ОСОБА_8 . В ході судового засідання 03 серпня 2023 року відбулася заміна захисника ОСОБА_8 , а судове засідання було відкладено на 28 вересня 2023 року. У зв'язку з тим, що обставини, заздалегідь визначені суддею ОСОБА_4 як умова одержання неправомірної вигоди, не настали, а судове засідання було відкладено, ОСОБА_7 03 серпня 2023 року повернув ОСОБА_12 раніше одержані від нього грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, а 250 доларів США залишив собі як повну оплату йому за посередницькі послуги. 10 вересня 2023 року в ході особистої розмови з ОСОБА_7 суддя ОСОБА_4 висунув категоричну вимогу щодо необхідності передачі йому представниками ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_12 , зазначивши, що таку передачу слід здійснити не пізніше 27 вересня 2023 року. Вказану суму грошових коштів ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_12 26 вересня 2023 року. Разом з тим, у ході судового засідання 28 вересня 2023 року колегією суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням судді ОСОБА_4 вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року залишено без змін. У зв'язку з тим, що обставини, заздалегідь визначені суддею ОСОБА_4 як умова одержання неправомірної вигоди не настали, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які були предметом неправомірної вигоди, 28 вересня 2023 року ОСОБА_7 повернуті ОСОБА_12 .
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до них в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , детектив в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №52023000000000156 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, детектив посилається на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , та суворість передбаченої санкції, що, на думку детектива, може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4 обіймає посаду судді Кропивницького апеляційного суду, за рахунок чого набув широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою перерахування, в тому числі шляхом залишення території України. До того ж, він має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон строком дії до 16 вересня 2026 року, що розширює його можливості залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи також те, що він має у власності автомобілі Renault Megan 2006 р.в. та Mitsubishi Outlander 2020 р.в., на яких може оперативно переміщатися, що посилює зазначений ризик. При цьому, детектив у клоптанні просив врахувати, що обмеження для виїзду за кордон для чоловіків в Україні встановлено у віці від 18 до 60 років, що очевидно не розповсюджується на ОСОБА_4 внаслідок досягнення ним 63-річного віку. Детектив також навів відомості щодо майнового стану ОСОБА_4 , зокрема у клопотанні зазначено, що, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, у 2022 році він отримав за місцем роботи дохід у розмірі 2 205 095,84 грн, а за I-II квартал 2023 року - 1 052 282,21 грн. Загалом за останні три роки ОСОБА_4 після вирахування податків отримав лише офіційні доходи у вигляді заробітної плати на суму понад 7 млн грн; відповідно до останньої поданої декларації за звітний 2020 рік, ОСОБА_4 задекларував наявні грошові активи у розмірі 10 000 доларів США (в готівковій формі), 211 787 грн (на банківському рахунку), 24 500 грн (на банківському рахунку); згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 має у власності 1/2 частину будинку у м. Кропивницькому на праві приватної спільної часткової власності, розташованого на земельній ділянці загальною площею 3004,5 кв.м., та земельну ділянку, загальною площею 0,0329 га.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину (матеріали НСРД), саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінуються ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні
Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, детектив вказав, що ОСОБА_4 , будучи суддею Кропивницького апеляційного суду, може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме: суддів цього суду з числа колегії, яка розглядала апеляційну скаргу у справі за обвинуваченням ОСОБА_8 , зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які на даний час ще не допитані з обставин кримінального провадження, враховуючи стадію розслідування. Крім того, використання знайомств, зв'язків, соціального статусу та авторитету, набутих, зокрема під час здійснення професійної діяльності, надають ОСОБА_4 можливість впливати на свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою зміни наданих ними раніше показань, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам, та відмови від дачі показань на його користь, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом. У клопотанні також вказано на те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на іншого підозрюваного ОСОБА_7 з метою узгодження показань щодо обставин кримінального провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж спонукання останнього до відмови від дачі показань.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрюваного обов'язок не буде занадто обтяжливим.
При цьому, слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв'язок кожної особи з підозрюваним, її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. Разом з цим, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об'єктивної потреби у спілкуванні, внесення певної особи (іб) до цього переліку.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Обґрунтовуючи заявлений ризик, детектив у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 , як суддя, обізнаний про форми і методи оперативної та слідчої діяльності, процедурою збирання доказів стороною обвинувачення, схильний до конспірації та укриття своєї протиправної діяльності, набув широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на нього обов'язків, штучного створення доказів невинуватості, що може свідчити про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, особливо на первинних етапах досудового розслідування після набуття особою статусу підозрюваного.
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання кримінальному провадженню.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують певні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що він є суддею Кропивницького апеляційного суду, станом на момент розгляду цього клопотання досяг 63-річного віку, є громадянином України, має міцні соціальні зв'язки за місцем свого проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення ним кримінальних правопорушень і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, який відносяться до категорії тяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до десяти років.
Слідчий суддя враховує ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу, а тому можливість та необхідність його застосування потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, що передбачає покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків, застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж застава не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 , визнані доведеними встановлені у ході досудового розслідування ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, слідчий суддя виключає об'єктивну можливість застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Щодо розміру застави
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним та призвело б до неможливості виконання ним застави.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваного цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
У клопотанні детектив, посилаючись на майновий стан підозрюваного, дані про його особу та репутацію, а також на обставини кримінального правопорушення та нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 026 000 грн.
Втім, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового і соціального стану підозрюваного ОСОБА_4 , тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що запропонований прокурором розмір застави у розмірі 4 026 000 грн жодним чином не пов'язується з майновим станом підозрюваного, не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, а тому є невиправдано високим та завідомо непомірним.
Звертаю увагу органу досудового розслідування, що будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов'язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.
Отже, з урахуванням наведеного, а також тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та його роль у вчиненні злочину, на переконання слідчого судді, застава в розмірі 1 017 736,5 грн буде співмірною встановленим слідчим суддею в ході розгляду клопотання обставинам, не є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_4 та забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку і запобігатиме існуючим ризикам.
При визначенні розміру застави слідчий суддя виходив з середньомісячної винагороди, яку отримував підозрюваний у 2022 році, що дорівнює 169 622,75 грн (2 205 095,84 грн / (12+1), де 2 205 095,84 - загальний дохід, 12 - кількість місяців у році, 1 - матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі місячного окладу) та множення цієї суми на середній строк розгляду, за моїм спостереженням, аналогічних справ - 6 місяців, в результаті чого і отримано зазначену вище суму 1 017 736,5 грн.
Додатково хочу зазначити, що мною не було виявлено виключних випадків в розумінні положень частин 5 ст.182 КПК України (щодо нездатності застави забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків), але, враховуючи, що в скоєнні злочину обґрунтовано підозрюється представник судової гілки влади, вважав за можливе призначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений законодавцем максимальний її розмір для тяжких злочинів.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено.
Отже, на підозрюваного покладаються такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатись із м. Кропивницький Кіровоградської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7 та свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, які викладені у повідомленні про підозру; здати на зберігання до ГУ ДМС в Кіровоградській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На моє переконання, визначений розмір застави, у поєднанні з покладеними обов'язками, повністю нівелюють усі заявлені та встановлені ризики і в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Оскільки за правилами ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені ч.ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а також враховуючи строк досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про визначення терміну дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків до 26 грудня 2023 року, тобто в межах такого строку досудового розслідування.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання детектива ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 017 736,5 (один мільйон сімнадцять тисяч сімсот тридцять шість грн 50 копійок) грн.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2)не відлучатись із м. Кропивницький Кіровоградської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4)утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7 та свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, які викладені у повідомленні про підозру;
5)здати на зберігання до ГУ ДМС в Кіровоградській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
6)носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, визначити до 26 грудня 2023 року, але в межах строку досудового розслідування.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1
Роз'яснити підозрюваному, що він не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а внесення застави за ухвалою слідчого судді є його правом, яке не обумовлюється ні строком дії застави, ні обов'язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Також заставодавцю роз'яснити, що у разі внесення застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1