ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/591/23 Справа № 712/10219/21 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12020251010001725 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності з моменту скоєння злочину.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2023 ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 11.04.2020, близько 19-00 год., перебуваючи на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно кинув в ОСОБА_8 , близько десяти дерев'яних дощок, які влучили в різні частини тіла останньої, в результаті чого умисно заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливу лівого передпліччя, саден лівої кисті, крововиливу та садна лівої стопи, крововиливів правої гомілки, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/389 від 19.05.2020, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, просив його скасувати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він не наносив ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і таких подій за його безпосередньої участі не було.
Судом першої інстанції не розглянуто приєднані до справи докази кримінального провадження № 1202025101000304 щодо ОСОБА_8 та показання свідків.
Вважає звернення ОСОБА_8 до правоохоронних органів щодо спричинення їй тілесних ушкоджень наклепом.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думки прокурора ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.
Так, висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з врахуванням дійсних обставин події та ґрунтується на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та взаємозв'язку, та їм дана правильна юридична оцінка.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина повністю доведена доказами, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , згідно яких ОСОБА_7 є її сусідом, та з його сім'єю в неї постійний конфлікт та сварки. 11.04.2020 між ними знову виник конфлікт через те, що ОСОБА_7 зі своїм братом, на автомобілі, почали забирати її дрова. На її зауваження, ОСОБА_7 нецензурно лаявся та почав кидати дошки під її паркан, а потім в неї. На її крики вибігла донька. Вона викликала поліцію. На наступний ранок в неї з'явилися синці на тілі та розпухла нога, у зв'язку з чим, вона звернулася в Черкаське бюро СМЕ, де була оглянута, їй надали висновок, після чого звернулася з заявою до поліції.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 суду показала, що в квітні 2020 року вона перебувала вдома разом з мамою та побачили, як сусід ОСОБА_7 почав складати будівельні матеріали та кидав дошки під паркан. Мама зробила йому зауваження, щоб він не кидав дошки під паркан. Після чого, він почав кидати дошки в маму, а вона намагалася захистити паркан. Вони викликали працівників поліції.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку як докази дані, що містяться в: протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16.04.2020 від ОСОБА_8 про те, що 11.04.2020 о 19-00 годині за адресою АДРЕСА_2 її сусід ОСОБА_7 наніс їй тілесні ушкодження дерев'яною дошкою. В результаті чого, вона отримала забої та синці на руках та ногах; висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/306 від 13.04.2020 та висновку судово-медичної експертизи № 02-01/389 від 07.05.2020 про наявність у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у виді крововиливу лівого передпліччя, садна лівої кисті, крововиливу та садна лівої стопи, крововиливу правої гомілки, які утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути в час та за обставин, вказаних у фабулі постанови про призначення експертизи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження не характерні для тих, які виникають внаслідок самоушкоджень, в результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину та виступаючу поверхню; протоколах слідчого експерименту від 06.05.2020 з таблицями до них за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході яких, останні показали механізм та локалізацію нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; висновку додаткової судово-медичної експертизи № 02-01/447 від 22.05.2020 про те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 , відмічені у висновку експерта № 02-01/389 від 19.05.2020, могли виникнути за обставин, на які вказували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в протоколах проведення слідчих експериментів від 06.05.2020; протоколі огляду місця події від 24.05.2020 з фототаблицями до нього, в ході якого оглянуто місце події, за адресою АДРЕСА_3 , де знаходилися дрова.
Вказані докази узгоджуються між собою та в своїй сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень.
Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а доводи обвинуваченого щодо відсутності доказів доведення його винуватості є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги покази свідка ОСОБА_10 , який показав, що потерпіла сама спровокувала конфлікт під час того, як він з обвинуваченим прибирали сміття та складали дрова, оскільки вони спростовуються дослідженими письмовими доказами, показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_8 .
За результатами апеляційного розгляду встановлено, що показання потерпілої ОСОБА_8 є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, даними протоколів слідчого експерименту від 06.05.2020, висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/306 від 13.04.2020, висновком експерта № 02-01/389 від 07.05.2020, висновком додаткової експертизи № 02-01/447 від 22.05.2020 щодо локалізації та механізму спричинення тілесних ушкоджень - крововилива лівого передпліччя та правої гомілки, садна лівої кисті, крововилива та садна лівої стопи, показаннями свідка ОСОБА_9 , письмовими доказами та підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Показання потерпілої та допитаних в ході судового розгляду свідків вірно відображені у вироку, що в сукупності надали суду першої інстанції можливість відтворити реальну картину подій, що відбулися між потерпілою та обвинуваченим, і в свою чергу викривають протиправні дії обвинуваченого, а тому судом першої інстанції обґрунтовано взято до у ваги та покладено в основу вироку показання свідка ОСОБА_9 .
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , про що за його заявою внесено відомості до ЄРДР за № 1202025101000304 від 06.08.2020 за ч. 1 ст. 383 КК України, є необґрунтованими, оскільки саме по собі внесення відомостей до ЄРДР не є доказом доведення винуватості особи та підставою для постановлення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 . Більш того, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не зміг пояснити про подальшу долю вказаного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, та вважає, що дана позиція останнього є тактикою захисту від пред'явленого обвинувачення та спрямована на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування вироку суду, як про це зазначав останній в апеляційній скарзі.
В ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки, наведених судом у вироку, доказів.
Таким чином у вироці суду в повній відповідності з вимогами ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які суд дослідив та оцінив з дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їх достовірності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, яке відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та обґрунтовано звільнив останнього від його відбування на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності з моменту скоєння кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його скасування - відсутні.
Керуючись ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді