Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
31 жовтня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022181180000538 від 13.10.2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корнин, Рівненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України та призначено покарання виді позбавлення волі на строк 1 рік.
До набрання вироком законної сили застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді трамання під вартою. Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду. Строк покарання ухвалено рахувати з 14 червня 2023 року.
За вироком суду ОСОБА_6 в період часу з 20.10.2021 по 13.10.2022, маючи умисел на заподіяння фізичних та психологічних страждань ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично вчиняв відносно неї фізичне та психологічне домашнє насильство, що призвело до її фізичних та психологічних страждань, це підтверджується притягненням останнього 30.11.2021, 08.12.2021, 11.02.2022, 05.05.2022 Рівненським районним судом Рівненської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи та продовжуючи свої умисні протиправні дії, діючи систематично, маючи умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_7 , з якою вони є матір'ю та сином, 13.10.2022, приблизно о 10.00 год., перебуваючи за спільним місцем проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розпочав словесний конфлікт, в ході якого вчинив стосовно неї психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах застосуванні фізичного насильства та приниженні останньої, які викликали у потерпілої психологічні страждання, побоювання за свою безпеку, спричинили її емоційну невпевненість, чим завдав шкоду її психологічному здоров'ю.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 покликається на незаконність вироку суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю покарання особі обвинуваченого і ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості.
Зазначає, що суд фактично позбавив ОСОБА_6 , який впродовж розгляду справи не визнавав своєї вини в інкримінованому йому кримінальногому правопорушенні, права здійснювати свій захист, зокрема, і з допомогою обраного чи призначеного йому захисника.
Вважає, що суд ніяк не обґрунтував недостатність призначення йому менш суворих видів покарання у виді арешту чи обмеження волі.
Звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять документів з негативною характеристикою ОСОБА_6 , а на інші докази з такими даними суд у вироку не послався, що, на думку захисника, свідчить про недостатню обґрунтованість висновку про необхідність застосування найсуворішого виду покарання.
На думку захисника, судом в достатній мірі не враховано відсутність обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, наявність у нього малолітньої дитини, 2014 р.н.
Просить скасувати вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. ОСОБА_6 звільнити з-під варти. Дослідити журнали та записи судових засідань від 22.12.2022 року, 13.01.2023 року, 27.04.2023 року та 14.06.2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який частково підтримав апеляційну скаргу захисника та просив змінити вирок суду і призначити покарання у виді арешту на строк 6 місяців, потерпілу, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого та вимог обвинуваченого щодо зміни вироку в частині призначеного покарання, прокурора, який не заперечує проти часткового задоволення апеляційної скарги захисника та пом'якшення призначеного судом покарання, як невідповідного тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги та доводів обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З врахуванням позиції обвинуваченого та висловлених доводів в судовому засіданні апеляційної інстанції вирок суду оскаржується в частині призначеного покарання, а тому фактичні обставини, висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій за с. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання є слушними.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування судом. Наведені в ній положення стосовно загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із встановленої ст. 50 КК України мети покарання ? кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, зобов'язують суд при призначенні покарання належним чином враховувати ці встановлені законом критерії.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, однак систематично притягався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, відсутність обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання та прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України.
Разом з тим, на думку колегії суддів, у даному випадку, суд не надав належної оцінки встановленим обставинам та не навів у вироку переконливих мотивів про те, чому мети покарання неможливо досягти при застосуванні менш суворого заходу примусу, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України.
Додержання загальних засад призначення покарання, вимагає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати у вироку чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити обвинуваченому і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч.2 ст. 50 КК України.
Колегія суддів вважає, що указаних вимог закону суд не дотримався.
Основним критерієм градації видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, є місце прав людини, втручання в які передбачає кожний із заходів примусу, у загальновизнаній ієрархії людських цінностей. У цій ієрархії право особи на свободу й особисту недоторканність має вищу цінність порівняно, наприклад, з правом власності й іншими речовими правами.
З огляду на викладене, колегія суддів, беручи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який при апеляційному розгляді повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілої, ствердив, що за час перебування під вартою зрозумів свої помилки щодо вчинення неправомірних дій відносно своєї матері, зробив відповідні висновки, пообіцяв, що більше з його сторони подібного не повториться, має намір влаштуватись на роботу, вести законослухняний спосіб життя і бути корисним для суспільства, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, приходить до висновку, що призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, хоча і не виходить за межі, встановлені санкцією зазначеної статті, однак за своїм видом і розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому на переконання колегії суддів необхідно пом'якшити обвинуваченому покарання, призначивши його у виді арешту на максимальний строк.
На думку колегії суддів, враховуючи загальні засади призначення покарання, дотримання яких є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, саме таке покарання, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.408, з врахуванням ч.2 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За наведеного, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання, а апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого - частковому адоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
В решті вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3