ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/586/23 Номер провадження 22-ц/814/4375/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Буйновій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Юнекс Банк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року (ухвалене суддею Андрієнко Г.В., повний текст складено суддею 23 червня 2023 року) у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року АТ «Юнекс Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитним договором №31.334.1121.ФО_К від 02.11.2021 у розмірі 388744,45 гривень та судовий збір у розмірі 5831,18гривні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.11.2021 р. АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 31.334.1121.ФО_К на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (Договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. (далі - Правила). Зазначають, що акцептування позичальником даної публічної пропозиції здійснюється шляхом укладання кредитного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, за адресами місце знаходження підрозділів клієнтського обслуговування Банку, перелік яких оприлюднений на офіційному сайті Банку. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Кредитного договору Банк надав відповідачці грошові кошти в сумі 350 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному Кредитним договором. В порядку й на умовах відповідно до пунктів 2.3, 2.4 кредитного договору та пунктів 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.8., 3.9. Правил, позичальник зобов'язався повертати Кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення Кредиту - не пiзнiше 02.12.2024 р.
Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 01.06.2022 за нею виникла заборгованість у загальній сумі 388744,45 гривень, яка до теперішнього часу не погашена.
Позивач вказує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Юнекс Банк», у зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором №31.334.1121.ФО_к у розмірі 111 485,94, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту станом на січень 2023 року - 58 966,57 грн; заборгованість за нарахованими відсотками станом на 01.06.2022 року - 52 519,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» судовий збір в сумі 1114,85 грн.
З вказаним рішенням суду не погодився АТ «Юнекс Банк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішенняОктябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов банку задовольнити у повному обсязі.Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції проігнорував матеріальні (грошові) втрати позивача, який надав відповідачу кредит у розмірі 350 000,00 грн, а суд задовільнив суму лише 58 966,57 грн, чим порушив принцип диспозитивності. Вказує, що суд першої інстанції керувався принципами, нормами про розгляд питання досудової вимоги, але не витребував таку вимогу (доказ направлення) перед прийняттям рішення. Також, судом не проаналізовано та не використано для аналізу в повній мірі встановлені умови та відповідальність стосовно яких сторони дійшли згоди щодо стягнення процентів та комісії, тому суд дійшов хибного висновку відмовивши у задоволенні законних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що01.11.2021 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), відповідно до якого погодилася із основними умовами кредитування в АТ «Юнекс Банк» з урахуванням побажань споживача.
Також, 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 своїм підписом у Анкеті-Заяві підтвердила, що ознайомилася з умовами Публічної пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Правилами надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», умовами кредитування, Тарифами, та просила оформити Споживчий кредит. Зазначена Публічна пропозиція АТ «Юнекс Банк» оприлюднена на офіційній Інтернет сторінці Банку за адресою: www.unexbank.com.ua.
Таким чином, відповідно до Анкети-Заяви відповідач, акцептувала та приєдналася до Публічної пропозиції позивача на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній інтернет сторінці Банку.
01 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір № 31.334.1121.ФО_К, на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на Офіційному сайті банку за електронною адресою, про наступне.
Банк надає Позичальнику кредит у сумі 350 000,00 грн гривень з цільовим призначенням споживчі потреби, із терміном (строком) користування до 02 грудня 2024 року, а Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, строки та на умовах, передбачених Договором.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки банк не направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, а тому відсутні підстави для стягнення кредиту достроково в повному обсязі.
Разом з цим місцевий суд зазначив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню поточна заборгованість, що виникла станом на січень 2023 р. (на момент подачі позову) в розмірі 58966,57 грн. - за тілом кредиту та заборгованість за нарахованими відсотками, які станом на 01.06.2022 р. складають 52519,37 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 530, 612, 525 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних банку відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом з відповідача на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України.
Якщо кредит видавався на споживчі цілі, то кредитор з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов'язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора останній може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).
Якщо закон встановлює необхідність обов'язкового досудового врегулювання, то при звернені до суду кредитору необхідно довести факт виконання цієї вимоги закону.
Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_2 кошти в добровільному порядку АТ «Юнекс Банк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Вирішуючи спір по суті, суд вірно виходив із вимог статей 12, 81 ЦПК України, якими передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що банк направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, а тому відсутні підстави для стягнення кредиту достроково в повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача поточної заборгованості, що виникла станом на січень 2023 р. (на момент подачі позову) в розмірі 58966,57 грн. - за тілом кредиту та заборгованість за нарахованими відсотками, які станом на 01.06.2022 р. складають 52519,37 грн.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції керувався принципами, нормами про розгляд питання досудової вимоги, але не витребував таку вимогу (доказ направлення) перед прийняттям рішення є необґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений можливості надати вказаний доказ до суду першої інстанції, адже саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини на які він посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Юнекс Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2023 року.
Головуючий суддя : _____________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.Ю. Кузнєцова