ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 643/4158/18 Номер провадження 22-ц/814/889/23Головуючий у 1-й інстанції Мельникова І.Д. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Одринської Т. В., Панченка О. О.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року у складі судді Мельникової І. Д.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що 24 грудня 1993 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в результаті призвело до фактичного припинення між ними подружніх відносин, а тому починаючи з грудня 2017 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. На час подання до суду вказаного позову відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Під час спільного проживання, в період шлюбу, ними було придбано однокімнатну квартиру житловою площею 15.2 кв. м, загальною площею 39.3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , а також автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано у ВРЕВ №1 при ГУМВС України в Харківській області 20.12.2007 року на ім'я ОСОБА_2 .
Вказувала, що придбаним у шлюбі автомобілем марки Chery Amulet, 2007 року випуску, постійно користувався відповідач і на теперішній час даний автомобіль перебуває у його користуванні.
Оскільки варіантів поділу однокімнатної квартири немає та її проживання у квартирі з відповідачем є неможливим, а автомобіль є неподільною річчю, яким користується відповідач, просила суд визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру житловою площею 15.2 кв. м, загальною площею 39.3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції у рішенні вірно встановив та вказав про те, що спірне майно було придбано подружжям в період шлюбу, проте дійшов помилкового висновку про те, що позивач подала позов про визнання права власності, а не про поділ майна подружжя та належним чином своїх висновків не обґрунтував.
Вказує, що вона не має жодного майна, проживає разом з малолітньою донькою, в той час як відповідач користується спірними автомобілем і квартирою в повному обсязі, що не було враховано судом при винесенні рішення.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу було передано за підсудністю до Полтавського апеляційного суду.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 24 грудня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в м. Харкові було укладено шлюб, про що видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та вчинено актовий запис № 2434 (а. с. 9).
За час перебування сторін у шлюбі, 20.12.2007 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , як позичальником, та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено кредитний договір «Автопакет» № 6/4/2007/840-К/798, відповідно до умов якого надано кредит в розмірі 5 975 доларів США з терміном погашення до 17.12.2010 на придбання автотранспортного засобу (а. с. 16-19).
Того ж дня було придбано автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано у ВРЕВ № 1 при ГУМВС України в Харківській області 20.12.2007 на ім'я ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а. с. 20).
26.12.2012 між ПАТ «Трест-Житлобуд-1» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., згідно якого ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру загальною площею 39.3 кв. м, житловою площею 15.2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, 12).
Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 27.12.2012, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав КП «Харківське МБТІ», реєстраційний номер 36498741(а. с. 13).
Згідно Витягу зі звіту про вартість об'єкту оцінки від 15.03.2018, виконаного ТОВ «Дельта-Консалтинг», на дату оцінки 15 березня 2018 року ринкова вартість даної однокімнатної квартири становить 455 300 грн, за висновком про вартість об'єкта незалежної оцінки ТОВ «Меркурій Партнерс» ринкова вартість транспортного засобу марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10 липня 2018 року становить 26 761,50 грн (а. с. 10, 137).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що і квартира і автомобіль, які є предметом спору у цій справі, належать до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, як придбані під час шлюбу сторін, що сторонами по справі не оспорюється, проте свої висновки про відмову у позові ОСОБА_1 про поділ майна подружжя всупереч вимог статті 263 ЦПК України суд належним чином не обґрунтував, мотивувавши рішення лише тим, що у даній редакції позовні вимоги задоволенню не підлягають, що є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній частині з викладенням її у наступній редакції.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
За наявності у складі спільного майна неподільних речей, які не можна поділити без втрати їх цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України), такі відповідно до частини другої статті 71 СК України присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
При цьому згідно частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За правилами статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Стаття 364 ЦК України, яка регламентує порядок виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, у разі неможливості такого виділу (частина друга статті 183 цього Кодексу) надає право співвласнику, який бажає виділу, на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (абзаци другий, третій частини другої статті 364 ЦК України).
Отже, при вирішенні питання поділу неподільного об'єкта спільної сумісної власності подружжя обов'язковою є згода того з подружжя, право власності якого на спільне майно припиняється внаслідок такого поділу, на одержання грошової або матеріальної компенсації вартості належної йому частки. За рішенням суду присудження одному із подружжя неподільної речі в натурі здійснюється за наявності умов, передбачених статтею 365 ЦК України, із попереднім внесенням позивачем на депозитний рахунок суду вартості належної іншому з подружжя частки у цьому майні.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 95 постанови від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зазначила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
У справі, що переглядається апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 та визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на автомобіль Chery Amulet, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, що передбачає припинення права іншого співвласника на частку у спірному майні.
При цьому, у порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України, частини другої статті 364, статті 365 ЦК України своєї згоди на одержання грошової компенсації її частки у праві власності на спірний автомобіль та її стягнення з відповідача в установленому законом порядку позивач ОСОБА_1 не заявляла та підстав для припинення права відповідача ОСОБА_2 на частку у спірній квартирі не довела й відповідної грошової компенсації вартості його частки у квартирі на депозитний рахунок суду не внесла, що виключає підстави для задоволення заявлених нею позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Т. В. Одринська
О. О. Панченко