Справа № 346/5086/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/1233/23
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
з участю секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 серпня 2023 року у складі судді Васильковського В.В., в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця Ігнатіва О.Л.
Скаргу мотивовано тим, що в жовтні 2007 року між ним та АТ «Раййфайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/0036/82/82604, згідно якого він отримав кредит в розмірі 14000 дол США у вигляді не відновлювальної кредитної лінії зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22.10.2017 року.
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.11.2015 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Раййфайзен Банк Аваль» 6081,60 дол США заборгованості за кредитним договором, що в гривневому еквіваленті становить 129524, 09 грн.
Вважає, що вказане рішення суду не підлягає виконанню, оскільки на протязі трьох років його не було звернуто до виконання, і ніхто із зацікавлених осіб не клопотав про продовження строку його виконання.
Однак 13.11.2019 року Коломийським міськрайонним судом видано виконавчий лист, який прийнятий до виконання приватним виконавцем Ігнатівим О.Л. Сума заборгованості за рішенням суду у виконавчому провадженні №62977700 з 129524.09 грн змінена до 185845.82 грн.
Заявнику стало відомо що приватним виконавцем за виконавчим провадженням здійснено ряд заходів, зокрема накладено арешт на пенсію по інвалідності.
09.09.2020 приватний виконавець виніс постанову про арешт належної йому квартири; 16.10.2020 року - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника; 11.11.2021 року складено акт уцінки арештованого майна; 28.12.2021 року - акт про реалізацію предмета іпотеки.
У результаті належну йому квартиру АДРЕСА_1 відчужено ОСОБА_2 .
Заявник посилається на те, що він як боржник був позбавлений права захищати свої права та брати участь у вищезазначених виконавчих діях.
Про наявність відкритого виконавчого провадження йому стало відомо тільки в травні 2023 року із відповіді на адвокатський запит.
Вважає дії приватного виконавця неправомірними, просив визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) від 16.10.2020 року, визнати неправомірними дії приватного виконавця з приводу передачі на реалізацію через публічні торги квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 21 серпня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вимоги скарги обґрунтовував тим, що при постановленні ухвали суду порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд не взяв до уваги те, що при видачі виконавчого листа суд порушив трьохрічний строк звернення до виконання судового рішення, оскільки з боку стягувача не було подано клопотання про продовження такого строку; приватний виконавець наклав арешт на єдине стале джерело грошових доходів, а саме на пенсію, з якої стягував частини боргу аж до повного виконання судового рішення. Крім того, незаконно збільшено суму боргу встановлену судом. Всупереч вимогам чинного законодавства крім стягнення коштів з належної йому пенсії, накладено арешт на належну йому квартиру, чим збільшено суму стягнення, що є недопустимо.
Зазначив, що всі виконавчі дії були проведені без його участі, що позбавило його права на захист своїх інтересів.
Вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, не дав належної оцінки наведеним доводам.
Апелянт просив скасувати ухвалу суду як незаконну та необґрунтовану та постановити нове рішення про задоволення вимог скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Приватний виконавець Ігнатів О.Л. у судове засідання не з'явився. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Преставник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без х участі представника стягувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не доведено порушення приватним виконавцем вимог закону при здійсненні виконавчих дій, а право заявника не порушено.
Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року з ОСОБА_1 стягнуто користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 6081, 60 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 129524, 09 грн заборгованості за кредитним договором № 014/0036/82/82604.
08 вересня 2020 року приватним виконавцем Ігнатівим О.Л. відкрито виконавче провадження № 62977700, боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач: Львівська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль», про: стягнення 6081,60 дол США, заборгованість за кредитним договором №014/0036/82/82604 (а.с. 22-23) .
У цей же день приватним виконавцем винесено постанови про: стягнення з боржника основної винагороди у сумі: 16848,62 грн; розмір мінімальних витрат; арешт коштів боржника. (а.с. 30-31) .
09 вересня 2020 року приватним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно - належну на праві власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
13 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до виплати загальної суми боргу 185845.82 грн
Постановою приватного виконавця від 06.09.2021 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Коекс» для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 6081.60 доларів США для проведення експертної оцінки та надання висновку про вартість майна: однокімнатної квартири, загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
11 листопада 2021 року приватним виконавцем складено акт уцінки арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 . Оскільки відповідно до протоколу організатора торгів ДП Сетам від 11.11.20121 року електронні торги по лоту не відбулися через відсутність заяви, проведено уцінку арештованого майна на 20 відсотків, загальна вартість майна після уцінки становить 169116,00 грн.(а.с. 32) .
28 грудня 2021 року приватним виконавцем Ігнатівим О.Л. винесено акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до протоколу про проведені електронні торги ДП ДП Сетам переможцем визнано ОСОБА_2 . Ціна продажу предмета іпотеки: 169116,00 грн (а.с. 33-34) .
15 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна (а.с. 37-38).
Вважаючи дії приватного виконавця та винесені ним постанови незаконними ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, зазначаючи що про дане виконавче провадження йому стало відомо тільки в травні 2023 року, після отримання від приватного виконавця Ігнатіва О.Л. відповіді на запит його адвоката.
Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною 2 ст. 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справа, який передбачає, зокрема можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень
Відповідно до ст. 122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України містяться положення про те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Статтею 126 ЦПК України встановлено, що документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч. 6, 7 вказаної статті про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Отже, за змістом ст. ст. 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок щодо застосуванню статті 449 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
Відповідно до вимог ст. 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблений висновок про те, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
Звертаючись із скаргою до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що про порушення своїх прав у процесі здійснення приватним виконавцем виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, дізнався 15 травня 2023 року, однак до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця звернувся 10 серпня 2023 року, тобто пропустив строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України, не навів поважних причин пропуску такого та не просив поновити його.
За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у задоволенні скарги за її недоведеністю, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення скарги без розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин