Справа № 344/16253/22
Провадження № 22-ц/4808/1066/23
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючим суддею Атаманюком Б.М. 13 червня 2023 року, повний текст якого виготовлено 19 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Центр ЛТД» про стягнення неустойки за невиконання зобов'язання та моральної шкоди,
встановив :
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, вимоги якого змінила під час розгляду справи, до ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» про стягнення неустойки та моральної шкоди за невиконання зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2018 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майна, яке буде створене в майбутньому, відповідно до якого позивачка мала набути права власності на нежитлові приміщення, площею 1000 кв.м, що знаходяться на першому та другому поверсі в комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 (№1 та №2 генплану). На виконання вимог договору нею повністю оплачено вартість нерухомого майна у розмірі 8 000 000,00 грн, про що відповідачем 25 грудня 2020 року видано довідку. Хоча планове закінчення будівництва та введення його в експлуатацію визначено як друге півріччя 2020 року, відповідач на час подачі позову не забезпечив отримання позивачкою вказаних приміщень.
Оскільки відповідач допустив істотне порушення умов договору і не забезпечив його виконання більш як за рік до оголошення воєнного стану в Україні, неустойка у межах позовної давності за період з 21 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року становить 15 600 000,00 грн. Проте, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, просила стягнути пеню в межах вартості нерухомого майна в розмірі 8 000 000,00 грн.
Крім того, зазначила, що оскільки відповідач більше двох років не виконує зобов'язання за договором, комплекс багатоквартирних житлових будинків в районі забудови в експлуатацію не зданий, про хід будівництва забудівник не повідомляє, можливості використання приміщення у неї немає, що все разом спричиняє невизначеність щодо можливості одержання у власність наперед оплаченого майна чи повернення коштів. Вказане спричинило позивачці психологічні страждання та втрати немайнового характеру, що на її думку, є підставою для відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає необґрунтованими висновки суду про те, що строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу є плановим, не конкретним, а отже може змінюватись. В оскаржуваному рішенні суд посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №761/46977/18, які не є релевантними до даних відносин, оскільки стосуються використання норм Закону України «Про захист прав споживачів» щодо сплати судового збору при подачі апеляційної скарги.
Зазначає, що відповідно до п. 1.5 Договору планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію комплексу, в якому знаходиться оплачений нею об'єкт нерухомості - друге півріччя 2020 року. Згідно пункту 1.6 Договору право власності на об'єкт виникає в покупця з моменту завершення будівництва комплексу та введення його в експлуатацію. Отже, на думку апелянта, відповідач був зобов'язаний забезпечувати організацію будівництва об'єкта та прийняття його в експлуатацію. Відповідач не повідомив її про нові терміни планово-орієнтованого строку прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, на телефонні дзвінки не відповідає. А відтак, до боржника належить застосувати цивільно-правову відповідальність та стягнути неустойку. При цьому скаржниця посилається на висновки Верховного Суду, зроблені в постановах від 16 лютого 2022 року у справі №761/7955/19, від 11 вересня 2019 року у справі №1522/16455/12, від 20 травня 2021 року у справі №607/1569/19 та інших.
За наведених обставин просила апеляційну скаргу задовольнити.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Позивачка в судове засідання повторно не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Її представниця - адвокат Зубарєва Л.Б. подала заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судова кореспонденція направлялась йому на адресу, вказану в позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню юридичної особи, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Інші дані щодо фактичного місця знаходження ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» у матеріалах справи відсутні. З огляду на це його виклик у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не в повній мірі відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суд послався на п. 1.5. Договору №27/03/14 від 27 березня 2014 року, за змістом якого, строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу, в якому знаходиться вказаний у п. 1.2 Об'єкт - друге півріччя 2020 року, визначений сторонами як - «плановий». Відтак, суд прийшов до висновку, що умовами договору не передбачено конкретної дати строку закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, а запланований термін введення об'єкта в експлуатацію - «плановий (орієнтовний), що свідчить про те, що такий строк може змінюватися. Також, оскільки судом не встановлено, що відповідач порушив майнові права позивача, які є предметом даного спору, суд не оцінював доводи позивача щодо завдання їй моральної шкоди. За таких обставин суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
З зазначеними висновками колегія суддів не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 29 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» укладено Договір № 29/10/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (а.с.9-12).
Відповідно до п. 1.1. цього Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця об'єкт нерухомого майна, що буде створений у майбутньому, описаний в п. 1.2. даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт та оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.
За даним Договором (п. 1.2) у власність Покупця передається наступне нерухоме майно, в подальшому Об'єкт, що знаходитиметься в комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 (№1 та №2 по генплану) (далі по тексту Комплекс) у відповідності до наведеного:
1. Вид нерухомого майна - Нежитлове приміщення; поверх на якому знаходиться нерухоме майно - 1; площа, м.кв. - 500,00;
2. Вид нерухомого майна - Нежитлове приміщення; поверх на якому знаходиться нерухоме майно - 2; площа, м.кв. - 500,00.
Відповідно до п. 1.5. Договору планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу, в якому знаходиться вказаний у п. 1.2 Об'єкт - друге півріччя 2020 року.
Згідно п.1.6 Договору право власності на об'єкт виникає в покупця з моменту завершення будівництва комплексу та введення його в експлуатацію.
Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, загальна вартість Об'єкту на момент укладення цього Договору становить 8 000 000 ( вісім мільйонів ) грн. Покупець сплачує повну вартість об'єкту у національній валюті України у вигляді внесків у термін до 31.12.2020 року. Сторони визначили, що загальна сума Договору є остаточною та не підлягає коригуванню, крім випадків передбачених даним Договором.
Також, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року до договору №27/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2014 року, відповідно до якої Сторони дійшли згоди змінити невірно записану дату укладення договору №27/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2014 року, і вважати цей договір укладеним 29 жовтня 2018 року за номером №29/10/2018. Всі інші умови договору № 27/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2014 року, які не змінені цим Додатком №1 є чинними і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе (а.с.13).
Зобов'язання по оплаті коштів за договором в розмірі 8 000 000 ( вісім мільйонів ) грн. позивач виконала 25.12.2020 у повному обсязі, що підтверджується довідкою №1 від 25.12.2020 року, виданою відповідачем по справі та додатковою угодою №2 від 17.06.2021 року до договору №27/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2014 року (а.с. 14-15).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послалась на те, що відповідач порушив строк планового закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового комплексу.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За змістом наведених правових норм Закон України «Про захист прав споживачів» дійсно регулює правовідносини між будівельною компанією і громадянами щодо будівництва житла для власних потреб.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі 522/3887/17.
В цій справі предметом договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, були нежитлові приміщення загальною площею 1000,00 кв.м. Відтак, положення Закону «Про захист прав споживачів», в тому числі щодо стягнення пені за прострочення виконання згаданого договору до даних відносин не застосовується. Відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди колегія виходить з наступного.
З положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, вбачається, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Колегія суддів враховує викладену правову позицію. Разом з тим саме по собі право на відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, в тому числі, і в разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, не звільняє позивача від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача, факту завдання моральної шкоди, обґрунтування й доведення її розміру
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, який заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди, зобов'язаний довести наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні, а також надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди.
Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 пов'язувала із невиконанням ТОВ «Скай Центр ЛТД» зобов'язань щодо здачі будинку в експлуатацію. В зв'язку з цим позивачка переживає психологічні страждання та втрати немайнового характеру, через неможливість одержання у власність розрахованого за договором нерухомого майна.
Позивачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що будинок не зданий в експлуатацію, зокрема будівельної документації, дозвільних документів, витягів з реєстру будівельної діяльності тощо.
Відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених психологічних страждань, що безпосередньо пов'язане з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, та не навела обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Скай Центр ЛТД» про відшкодування моральної шкоди належить відмовити за недоведеністю.
Дійшовши правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд не вірно визначив підстави для відмови в позові та не застосував відповідні норми Закону.
Cуд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК).
Згідно з частиною другою статті 376 Кодексу неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною 4 статті визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.