Справа № 727/11803/23
Провадження № 2/727/1980/23
УХВАЛА
06.11.2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Цивільного процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.
Згідно вимог ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити:
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України, а саме:
-позивач, посилаючись на те, що з 01.01.2021 року, згідно тарифних ставок працівників філій Центру ДКЗ їй було визначено посадовий оклад у розмірі 9164 гривень, виходячи з якого нею було визначено заборгованість по заробітній платі у сумі 265756 гривень, не зазначила, за який період було нараховано вказану заборгованість та виходячи з якого розміру посадового окладу до 01.01.2021 року;
-до позовної заяви не долучено розрахунку заборгованості по заробітній платі;
-позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 88524 грн. 24 коп., не зазначила, з посиланням на докази у відповідності до вимог ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суми нарахованого, але на виплаченого позивачу доходу, що є необхідним для визначення суми компенсації.
-Не конкретизовано позовну вимогу про стягнення затримки виплати розрахунку при звільненні щодо розміру відшкодування та кількості днів прострочення, з урахуванням положень ст.117 КЗпП.
-Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Також, згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п.1 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 1073 грн. 60 коп. та не більше 13420 грн. 00 коп. (Стаття 4).
Як вбачається з поданої до суду позовної заяви, позивач звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 88524 грн. 24 коп., а також з позовною вимогою про стягнення за затримку виплати розрахунку при звільненні до розгляду справи.
Вказані позовні вимоги не пов'язані зі стягненням заробітної плати, а тому позивач не звільнена від сплати судового збору за їх подачу.
Таким чином, позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову вказаних вимог, проте у зв'язку з тим, що позивачем не було конкретизовано позовну вимогу №4, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті.
Проте, до матеріалів позовної заяви не було долучено квитанції на підтвердження сплати судового збору.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки, надавши їм 5 днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одовічен Я.В.